5 серпня у Житомирі попрощалися з останнім в’язнем концтабору Майданек. 92-річний Франц Бржезицький помер напередодні. Про нього казали – людина-легенда: Франц Карлович пережив Голодомор, у роки сталінських репресій його батька розстріляли, а матір відправили у Сибір на заслання.
Франц Бржезицький був у камері смертників, зміг вижити в трьох нацистських таборах – Майданеку, Гросс-Розен (Німеччина) і Ляйтмеріц (Чехія). Після визволення з концтаборів був заарештований СМЕРШем, але втік з тюрми. Втім, невдовзі потрапив за колючий дріт ГУЛАГа – в Омський табір для політв’язнів, де перебував більше п’яти років.
Попрощатися з легендарним житомирянином прийшли рідні, знайомі та представники влади.
«Він вважав, що це його обов'язок – ділитися тим, що він пережив. Він любив розповідати. Коли ми збиралися, він розповідав і розповідав: про свою молодість, про юність, про концтабори розповідав, про те, що там відбувалося. Це був більше заклик навіть не до нас, а до всіх. Про те, що це може повторитися. Ніхто не вірив, що може бути таке. І він говорив, що якщо ми не будемо цінувати те, що маємо зараз, він мав на увазі мир, то воно може повторитися. Залишиться він (в пам’яті) принциповою людиною, людиною, у якої були свої принципи і які він захищав. Аж до того, що міг піти в органи влади, до місцевого єпископа, якщо йому не подобалося чи щось не так. Таким він і запам'ятається. Я пам'ятаю, що він нас вчив: якщо ви починаєте, ви повинні закінчити до кінця, або не починай взагалі, але якщо починаєш, то доводиш до кінця», - каже молодший син Франца Карловича Олексій Бржезицький.
«У консульстві все знають Францішка і його історію. Важко збагнути, що одна людина змогла стільки пережити і залишитися звичайною нормальною людиною, яка так любить життя, любить інших людей. Звичайно, знати цю людину - для мене було величезною честю. Він був суворою людиною, він стільки пережив, так що йому не треба було говорити, щоб було добре. Він говорив те, що він думав і зважаючи на те, що він пережив, йому не треба було говорити «Вибачте, будь ласка». Так, він був суворою людиною. Але враження, які він залишав, його харизма, на кожну людину, з яким він говорив і який чув його історію, з його слів – це велика честь», - розповідає представник Генерального консульства Республіки Польща в Вінниці Пшемислав Шиманський.
«У 1943 році з Житомира понад 1200 молодих людей вивезли в Майданек. А повернулося після війни шість або сім. І в тому числі Франц Карлович. І він дожив до наших днів. Звичайно пам'ять про таку людину повинна зберегтись на довгі роки», - переконаний голова спілки ветеранів Війська Польського Зігмунд Венгловський.
Нагадаємо, в листопаді 2016 року Франц Карлович Бржезицький поділився своїми спогадами про Голодомор.
