Більше восьми років тому викладачка Житомирського агротехнічного коледжу економічної теорії Олена Тржецяк, шукаючи подарунок, купила свій перший підстаканник. З цього й почалося її захоплення колекціонуванням цих предметів.
«Син у мене військовий, і я, чи то на День козацтва, чи на День прикордонника, не пам’ятаю вже, шукала йому подарунок. Зайшла в антикварний магазин, побачила цей підстаканник і вирішила, що потрібно зробити такий подарунок. Я його купила, подарувала, син був надзвичайно радий. Після цього понеслося: аукціони, бабусі, блошині ринки… подружки, колеги почали нести. Почалася серйозна цікавість підстаканниками, хоча зазвичай підсклянники збирають чоловіки. Я навіть не знаю, хто ще в Україні з жінок збирає. У мене нема таких знайомих», - розповідає жінка.
Вона не лише збирає підсклянники, але й вивчає їх історію, види, тож радо ділиться цікавими фактами.
Найширше почали виготовлятися, коли поширилося скло. Жінки продовжили пити чай з фарфорових чашок, а чоловіки пили зі стаканів. Але тримати у руках стакани було гаряче, це й призвело до популярності підсклянників. Зазвичай вони були ознаками багатства, статусу власника.
«Звичайно, підстаканники у наш час традиційно поширені в залізничному транспорті. Раніше ми часто їздили на потягах. І знаєте, у мене лишилося враження, що смачнішого чаю я не пила. Можливо, це атмосфера подорожі, нових емоцій асоціювався з цим чаєм», - каже Олена Тржецяк.
«Знаєте, буває дивлюся фільм, де показують сорокові роки минулого століття. А актори п’ють чай з підсклянників 70-х, 80-х років. Так смішно стає. І думаю: «Господи, ну у вас же мають бути люди, які в цьому розбираються!».
Цікавими є й сучасні підстаканники. Їх роблять з різноманітних матеріалів і навіть друкують на принтері. Олена Тржецяк тримала в руках сучасний підстаканник знайомого, який працює стоматологом: він у вигляді крісла і зубного лікаря.
Підсклянники оцінюються в залежності від року випуску, майстерні, матеріалу, з якого зроблені. Ті, які зроблені з золота, прикрашені коштовним камінням, коштують по кількасот тисяч гривень. Але в її колекції таких немає.
«У мене недорогі: алюмінієві, мельхіорові з посрібненням. Знаєте, підсклянники – це ще й своєрідне вкладання грошей. Наприклад, цей я купувала за 60 гривень, а зараз він коштує майже 400 гривень», - каже колекціонера.
Окрім того, що підсклянники є гарною колекцією, жінка та її родина з задоволенням використовують їх у побуті.
«Син мій тільки з них чай і п’є. Він їх міняє – тиждень одним користується, тиждень іншим.Сьогодні забрала в нього, щоб вам показати», - сміється Олена.
Зараз у колекції жінки – 90 підсклянників.
«Найстаріший підсклянник у мене 50-х років. Він досить рідкісний. Коли його береш в руку, то відчуваєш, який він якісний. Я дуже люблю алюмінієві підсклянники. Ось наче й ніякий. Темно-синій з крапочками. Але він нагадує мені зоряне небо. Наче планетарій. Космос. А це ось. Ну хіба не Пташка щастя? Весняний такий. А ось волошки. Або льон. Під настрій».
«А ось цей підсклянник мені представили як «підрюмочник». Я довго думала, ну як на підрюмочнику може бути зображена казка дитяча: колобок, лисичка. І потім я знайшла інформацію, що він таки був під чай! Просто на маленьку ємність. А потім це все перекрутили, а з маленьких ємностей почали горілку пити»,- говорить викладачка.
