Химерні костюми, страхітливий макіяж, гарбузи та солодощі – це головні атрибути Хелловіна, який щороку святкують у ніч з 31 жовтня на 1 листопада у багатьох країнах світу. Містичне свято зародилося тисячі років тому, до християнства, за часів кельтів. Останні вірили, що в цю ніч душі померлих приходять у світ живих і щоб задобрити їх стародавні кельти проводили язичницькі обряди, подекуди й жертовні ритуали. З приходом християнства «День мертвих» перетворився на «День всіх святих». З містичності лишилися хіба що лячні образи та костюми, адже святкувати Хелловін стали задля розваги. В Україні з року в рік свято набирає все більшої популярності. Втім, поки одні шукають свій «найхимерніший» образ та готуються до тематичних вечірок, інші, зокрема і священнослужителі, закликають не святкувати Хелловін та не приміряти на себе образи «нечисті». Ми вирішили поцікавитися у житомирян, як вони ставляться до Хелловіна та чи вважають за потрібне його відзначати.
«Я не святкую Хелловін, тому що я народилася у Радянському Союзі, я до цього свята не звикла. Хоча, він мені подобається, бо люди веселяться», - відповідає Світлана.
«Особисто я не святкую. Немає з ким, немає потреби, скажімо так, а взагалі ставлюсь до цього нейтрально», - каже Ярослав.
«Я не вважаю це за свято, взагалі не святкую», - говорить Ірина.
«Ми не святкуємо, це не наше свято і не наша культура. Тому, що наприклад в країнах заходу вони ж не святкують Івана Купала. Тобто, це виключно наше свято, ми знаємо його традиції, ми вміємо його святкувати. А це свято у нас перетворюється на якийсь каламбур. Мені здається, що це просто привід випити», - вважає Анна.
«Я до цього абсолютно нормально ставлюсь. Ми ж прагнемо до Європи, тому ми теж маємо щось нове вносити у наше життя», - додає Таміла.
«Мені це страхіття, жахачки, я не дуже таке полюбляю. Тому, я проти Хелловіна», - зізнається Валентин.
«Коли була студенткою, святкували з одногрупниками, зараз поки ні, але думаю, що з підростаючим поколінням вже почну. За студентства вирізали гарбузи, ставили туди свічки, лякали один - одного. Переодягань таких не було, але свято є свято», - ділиться Олена.
«Я ніколи його не святкую, вважаю, що це просто додаткові розваги для молоді. Я не можу назвати це святом, скоріше це день, коли молодь може дозволити собі розслабитися, побешкетувати. Я не проти, але не вважаю це нашим святом», - коментує Олена.
«Дітям костюми робила, їм це цікаво і внукам напевно буду робити. Робила капелюшки, метелики у вигляді летючої мишки, робили резиночки у вигляді гарбузиків», - розповідає Оксана.
«Цього року напевно не святкуємо, а так взагалі відзначаємо. Для дітей цікаво переодягнутися, налякатися, нажахатися, але не вважаємо це великим святом. Це більше для розваги», - каже Олексій.
«Для молоді це актуально, але насправді, тут є серйозний момент і потрібно обережно це все святкувати. Повеселитися для молоді, то так, але якщо до цього підходити серйозно, то ні. Я працюю у ресторанній сфері, тому мені доводиться з цим зустрічатись, а так я не святкую», - зауважує Катерина.
