Житомир прийняв десятиденний міжнародний фестиваль «Жовтень у Жовтні». По суті це перший культурний стартап, який зробив заявку на статус основної події в культурному житті Житомирщини та значущої длявсієї України. Фестиваль має за мету стати щорічним, напрацювати довгострокову стратегію розвитку культури в області, яка може стати маршрутною картою для інших регіонів країни.
Розпочалося все з простого бажання зберегти спадок, який нам залишила плеяда талановитих митців другої половини ХХ століття. На жаль, сьогодні у суспільстві існує певна полярність щодо монументально-декоративного мистецтво пізньорадянської доби. По-суті, дискусія на тему, що є прославлянням радянської ідеології (і підпадає під гриф «декомунізація»), а що відтворенням реалій тогочасного буденного життя, ще навіть не розпочата. Проте, час безжальний: ми втрачаємо сотні цінних експонатів, які репрезентують унікальну школу мистецтва пізнього модернізму.
І мова йде не лише про живопис, скульптуру, графіку, а насамперед про архітектуру. Багато хто може пригадати, як серед сірих «хрущівок» вигідно вирізнялись споруди, прикрашені різнокольоровою мозаїкою. Як правило, це були кінотеатри, музеї, або ж фасади багатоповерхівок. А ще сотні зупинок громадського транспорту… Сьогодні ці унікальні мозаїки руйнуються. Про них зовсім мало відомостей в архівах. Про них ніхто не дбає, не охороняє і не реставрує. А це кропітка праця українських архітекторів, технікою яких цікавиться світова культурна спільнота. Сюжети мозаїк різнопланові: від пейзажних замальовок і казкових персонажів до зображень на теми космосу. Це при тому, що українським художникам доводилось працювати в умовах потужної централізації та ідеологічного тиску…
На жаль, так само руйнація спіткала у Житомирі кінотеатр «Жовтень» - класичний взірець пізнього модернізму радянської доби – будівля, фасади якої оздоблені різнокольоровими мозаїчними панно. Кінотеатр, який для декількох поколінь був осередком культури в місті, сьогодні в жахливому стані. Приміщення не опалюється, ззовні осипається штукатурка, мозаїка занедбана, а хол використовується як місце проведення ярмарок. Насправді, такій історичній будівлі можна і необхідно повернути первинне значення. Ми маємо трансформувати і перетворити її в осередок сучасної культури. Саме навколо цієї ідеї і зосередились всі дії організаторів фестивалю «Жовтень у Жовтні».
Фестиваль «Жовтень у Жовтні»
Попервах ми хотіли зібрати конференцію, аби з фахівцями напрацювати шляхи реконструкції кінотеатру, розробити концепцію наповнення цієї будівлі новим змістом, аби надати кінотеатру «Жовтень» ідентичності. Проте, в ході підготовки виявилось, що є маса людей, які мають подібні ідеї та вже навіть досвід по їх втіленню в багатьох європейських країнах тощо. Ми об’єднали зусилля і наша конференція «Коли територія набуває ідентичності» стала міжнародною і трансформувалась в десятиденний фестиваль «Жовтень у Жовтні, в якому взяли участь експерти та спікери з Голландії, Польщі, Литви. А саме в мультидисциплінарний фестиваль з міжнародною конференцією та публічною програмою для широкої аудиторії. Фестиваль спрямований втілити ідеї децентралізації культури, формування культурної ідентичності та розробити методику побудови локальної ідентичності на прикладі Житомира.
Мета фестивалю: перезапустити колишній кінотеатр «Жовтень» як новий культурний хаб і закласти фундамент нової культурної інфраструктури Житомирської області. Довгострокові результати проекту полягають у подальшому функціонуванні «Жовтня» як прогресивної інституції, що сприятиме розвитку та змінам у культурному житті Житомира із залученням громадських ініціатив, влади й бізнесу.
Проте, це не історія декількох тижнів підготовки до фестивалю. Це тривала праця цілої команди однодумців. Фестиваль організований ГО “Житомир, зроби голосніше!” за підтримки Українського культурного фонду,Посольства Нідерландів в Україні, Інституту Адама Міцкевича спільно з арт-центром Я-Галерея, а такожЖитомирською міською радою, Житомирською ОДА.
До речі, дуже класною домовленістю в рамках фестивалю стала пропозиція Надзвичайного і Повноважного Посла Королівства Нідерландів в Україні Едуарда Хукса провести наступного року у Житомирі фестиваль нідерландського кіно.
Музей образотворчого мистецтва імені Йосип Буханчука
Ми близько року їздили різними музеями Житомирщини, аби мати уяву, яка художня спадщина часів радянської доби ще вціліла. Сьогодні в цьому контексті можу твердо сказати, що в селі Кмитів є унікальний музей образотворчого мистецтва імені Йосип Буханчука. Фонди музею нараховують близько трьох тисяч експонатів. Серед них живопис, графіка та скульптура митців періоду 50-80-их років минулого століття. Там представлена культура усіх країн пострадянських республік. Окрім експозиції, особливість музею в тому, що він створений за ініціативи однієї людини Й. Буханчука - професійного військового, який отримав направлення в Ленінградську Академію мистецтв працювати викладачем цивільної оборони. Там він зацікавився мистецтвом і почав збирати приватну колекцію. Згодом виникла ідея на батьківщині створити музей. Саме від друзів, колег та студентів-художників з Академії Мистецтв Й.Буханчук отримав перші експонати майбутньої експозиції. Колекцію почав збирати з 1973 року. Потім, завдяки особистим зв’язкам, домігся розробки індивідуального проекту музею, який зробили ленінградські архітектори під керівництвом професора Ігоря Фоміна. Далі Буханчук розпочав пошук грошей на будівництво. Врешті саму споруду було зведено коштом тодішнього Міністерства сільського господарства України. У 1985 році відбулося урочисте відкриття Кмитівського музею радянського образотворчого мистецтва. До кінця свого життя Й.Буханчук працював у ньому директором. Ця історія може бути унікальним прикладом для сучасних ділових взаємовідносин в державі. Життєпис Й.Буханчука – це приклад лідерства в громаді, який є актуальним на сьогодні, коли в Україні впроваджується децентралізація, а лідери громад все частіше беруть ініціативу в свої руки не лише в суспільній чи економічній сферах, а й культурному житті.
Наразі, колись активнодіючий Кмитівський музей, перебуває в занепаді. І це не тому, що він не цікавий. А тому, що його мало популяризують. І тиках музеїв десятки. Лише в Житомирі це краєзнавчий музей, музей космонавтики, до речі найбільший в Україні. Головна проблема: як вивести ці музеї в активну фазу, тому що питання ідентичності актуальне як ніколи. Ми маємо об’єднатися, щоб такі колекції, такі музеї зробити живими, щоб вони могли розповідати про історію конкретної території, на якій вони знаходяться. Власне, це і є децентралізація культури.
Коли люди живуть в мистецтві, вони виростають зовсім іншими.
Навколо чого найчастіше гуртується громада - об’єднується нація? Звичайно навколо традицій і культури! В історії українського народу не було порожнечі. Наші митці створювали високохудожні твори у найважчі часи і залишили їх нам у спадок. Жодна технологічна чи високорозвинена економічно територія не втримає молодь, якщо ця територія не матиме самобутності, традицій, ідентичності. Коли територія набуває ідентичності? Коли ми зберігаємо свій спадок – залишаємо позаду ідеологію і беремо із собою у майбутнє свою культуру. Адже культура і мистецтво здатні працювати на розвиток держави не менше, ніж промислові підприємства. А іноді й значно ефективніше. Прикладом цьому є ряд світових туристичних об’єктів, які мають індивідуальну прив’язку до чіткої ідентичності.
Підсумовуючи: ми вірили в успіх нашого задуму, але навіть не сподівались аж на таку підтримку! До наших заходів долучилась дружина Президента України Марина Порошенко, Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко, Міністр закордонних справ Павло Клімкін, Міністр культури Євген Ніщук. Але найцінніше: наш задум підтримали житомиряни! Фестиваль «Жовтень у Жовтні» має дві частини: міжнародну дискусійну конференцію та публічну складову. І коли в рамках публічних заходів в драмтеатрі на концерті імпровізаційного джазмена Володимира Тарасова був аншлаг, ми зрозуміли: фестиваль «Жовтень у Жовтні» приречений на успіх. Він стовідсотково буде щорічним і міжнародним, займе статус головної культурної події Житомирщини, і можливо з часом, стане доброю душевною культурною віддушиною для Києва.
На завершення: Цьогорічний фестиваль закінчиться, але робота триватиме. Із подіями фестивалю можна ознайомитись на сайті http://zhovten.org.ua/
Зараз ми створюємо електронний каталог мозаїк. Хто має інформацію про розміщення мозаїк – повідомляйте нам через соціальні мережі. Давайте разом надамо нашій території ідентичності, бо окрім нас цього не зробить ніхто!
Людмила Зубко, голова громадської організації «Житомир, зроби голосніше!»
