У Житомирі 30 січня на фасаді загальноосвітньої школи №20 відкрили меморіальні дошки снайперу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Валентину Ковальському та матросу 36-ї окремої бригади морської піхоти Дмитру Рудю. Аби вшанувати пам'ять загиблих воїнів, біля навчального закладу зібрались родичі, друзі та побратими загиблих.
«Він мріяв піти до армії ще зі школи, як тільки почалася війна, ми тоді були у 10 класі. І як тільки йому виповнилося 18 років, він підписав контракт і поїхав. Я навіть ніколи не могла подумати, що це станеться з моїм братом. Дуже тяжко було це зрозуміти, сприйняти цю біду. Зараз я ним тільки пишаюсь, що він - мій брат, що він справжній воїн. Жалкую тільки про одне: як він пішов служити на війну, то я дуже багато що не сказала йому, просто не встигла. Він був дуже сміливий, хороший хлопець. Я його дуже люблю», - розповідає сестра Дмитра Анастасія Рудь.
«Він пішов служити за контрактом у 95-ту бригаду. Він служив в роті снайперів. Йому дуже подобалось. Він по своїй натурі класний спортсмен, займався спортом і мав характер воїна. Він був таким бойовитим хлопцем. І коли в 2014 році розпочалася війна, він відразу поїхав на фронт. Під містом Торез біля Савур-Могили він отримав поранення дуже важке у живіт. Після цього він переніс дуже багато операцій і ми особисто, я і друзі, їздили не раз по всім шпиталям, були в Києві, у Львові з ним. Всім світом збирали гроші йому на лікування, і потім йому ніби-то ставало краще, але від всіх важких операцій, поранень його не стало. Валік був справжнім воїном і людиною, яка ніколи не сумувала, і завжди був налаштований позитивно, і казав: боротися до останнього, він так і робив. Ми пам'ятаємо і він буде завжди з нами», - каже друг Валентина Ковальського Костянтин Суський.
Борис Ведмеденко - директор Житомирської спеціалізованої школи №20, де навчалися хлопці, говорить: ще зі шкільних років Ковальський та Рудь проявляли свою відважність.
«Вони не випадково стали захисниками Батьківщини, тому що вони були сміливі хлопці. Є різні варіанти поведінки, а це хлопці, які не боялися, вони були відважні. У нас не було матеріальних засобів, але завдяки таким хлопцям, як наші герої, Рудь і Ковальський, Україна змогла, не маючи майже нічого для оборони, витримати головний удар і здобуде перемогу у кінцевому підсумку», - говорить директор Житомирської спеціалізованої школи №20 Борис Ведмеденко.
Нагадаємо, поранення боєць 95-ї бригади Валентин Ковальський отримав 27 липня 2014 року під Торезом. Хлопець переніс вісім операцій у Києві, Львові та Харкові. Втім, українські лікарі виявилися неспроможними вилікувати юнака, а операція в ізраїльській коштувала 78,6 тис. доларів. В липні 2015 року за два дні люди зібрали більше половини суми, необхідної на лікування бійця, і Валентин поїхав в Ізраїль. У вересні 2015 року після лікування в Ізраїлі Валентин Ковальський повернувся до Житомира. В березні 2016 року фонд братів Кузьміних збирався відправляти бійця на реабілітацію в Чехію. Помер Валентин Ковальський 5 травня 2017 року, прощалися з бійцем 95-ї бригади на майдані Корольова 7 травня.
17 травня 2018 року на позачерговій сесії міської ради мер Житомира Сергій Сухомлин розповів про те, що напередодні у зоні проведення Операцій об’єднаних сил загинув військовий з обласного центру Дмитро Рудь. Прощання з бійцем відбулося 18 травня у житомирському Свято-Михайлівському кафедральному соборі.
