Топчи правду в калюжу, а все чиста буде – народна мудрість, що завжди актуальна та особливо символічна у конфлікті навколо занедбаного кар’єру в місті Малин Житомирської області, який в народі охрестили «калюжею» («статус» присвоїли через невелику, за мірками дайверів, глибину).
Як кар’єр став «калюжею»
Нині занедбана, каменярня Городищенської ділянки Малинського родовища гранітів експлуатувалася протягом чверті століття – з 1970-х років до 1995-го – та вже майже стільки ж часу не використовується за призначенням. Серед причин, через які кар’єр закрили, називають негативний його вплив на довкілля, близьке розташування до людських обійсть, соціальних об’єктів, залізничних колій та автодоріг.
Однак головною та єдиною причиною закриття кар’єру насправді стала його нерентабельність і стагнація в економіці країни в 90-ті. У цьому переконаний Олександр Шевчук, юрист ТОВ «БМ Граніт-У», котре взяло в оренду 19 гектарів землі разом із «озером».
«Це був кар’єр, який перебував у віданні районного автодору, функціонував на його потреби: забезпечував дорожників сировиною для ремонту і будівництва доріг. Діяв він десь до 1995 року. Закрився промисловий об’єкт через банальну відсутність попиту на продукцію: руйнування економіки країни, дороги не будувалися, та й взагалі будівництво фактично в країні померло, а тим паче щебеневі та інші кар’єри, що працювали на державні відомства, – вони були порізані на металолом», – розповідає Олександр Шевчук.
Котловина завглибшки до 30 метрів заповнилася ґрунтовими водами, а місцеві мешканці вподобали водойму та перетворили на зону літнього відпочинку, хоча офіційно місцина не має статусу території рекреаційного призначення. Облюбували так звану калюжу і дайвери та навіть облаштували там підводний «музей» – з дерев’яним човном, якорем і мотоциклом.
Скріншот мапи з супутника
Чому водойма не може бути місцем відпочинку
Звістку про відновлення видобутку щебеню з кар’єру в Малині зустріли вороже: люди вийшли боронити водойму. Однак чи то на власне благо? Адже водойма абсолютно непристосована для купання та потенційно небезпечна.
Статистика, оприлюднена рятувальниками, насторожує: за інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уже станом на 6 серпня 2018 року на водоймах країни загинуло 774 людини (з початку року). Зокрема, в Житомирській області упродовж купального сезону минулоріч вода забрала життя 18 осіб. Примітно, що більшість надзвичайних ситуацій на воді трапляється у місцях, не передбачених для купання. Рятувальники знов і знов закликають проводити дозвілля та купатися лише на спеціально обладнаних пляжах.
Якими мають бути акваторії, дозволені для відпочинку, прописано у наказі МВС України «Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об'єктах України» від 10.04.2017 №301.
«Глибина в зоні водного об’єкта, що прилягає до пляжу і відведена для купання, має бути в межах 1,5 - 1,75 м; дно акваторії має бути рівне, щільне, з пологим спуском без уступів, піщане, гравійно-піщане або дрібно-гравійне (за необхідності спеціально готується), вільне від баговиння, водоростей, очищене водолазами від корчів, брухту та інших предметів, що можуть становити небезпеку для життя та здоров’я відпочивальників», – йдеться, зокрема, у наказі. Окрім того, пляж має бути обладнаний рятувальними постами, засобами оповіщення тощо.
До речі, перед початком купального сезону-2018 Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко наголошував, що стан підготовки місць масового відпочинку на водних об’єктах у літній сезон – це виключно зона відповідальності місцевих органів влади.
Місцева влада, однак, підтримує громаду в прагненні зберегти водойму, хоча повинна була б обмежити доступ до неї. Облаштувати це місце як зону відпочинку неможливо: очевидно, що такий промисловий об’єкт, як затоплений кар’єр, не може бути місцем дозвілля.
Фото з сайту «Соборна площа». Автор – Богдан Лісовський
Між іншим, через усе місто Малин протікає річка Ірша, на території міста також збудоване Малинське водосховище. Саме тут варто було б облаштовувати безпечні та екологічні зони відпочинку на природі.
До слова, те про що в інших містах можуть тільки мріяти, малинчанам подарувала сама природа, адже Малинське водосховище є складовою ландшафтного заказника місцевого значення «Гамарня» та є об’єктом природно-заповідного фонду. Загальна площа заказника становить 1077 га, створений він відповідно до рішення Житомирського облвиконкому «Про створення державних заказників» від 03.12.1982 року. Відповідно до рішення Житомирської обласної ради «Про підсумки інвентаризації мережі природно-заповідного фонду та доповнення переліку державних заказників» від 07.03.1991 року, площа заказника була збільшена і становить 1131 га.
«На зустрічах з громадою наше підприємство неодноразово пропонувало спільно направити свої зусилля на те, щоб обладнати на мальовничих берегах р. Ірша чи Малинського водосховища одну або декілька повноцінних зон відпочинку, що будуть забезпечені безпечними місцями для купання, зонами барбекю, місцями гігієни, постами берегової охорони, а також належним для рекреаційних зон благоустроєм. Такі парково-відпочинкові зони будуть абсолютно безпечними, законними, і що дуже важливо, – природними. Але люди виступають проти того, що заборонять купатися на «калюжі», де цього дійсно робити не можна. Як на мене, варто подбати про те, щоб люди не бовтались у «калюжі», бо це навіть звучить принизливо. Не потрібно далеко ходити, адже і в Україні є достатньо прикладів цивілізовано обладнаних зон рекреації. Проте є одне «але» – це можливо лише там, де місцева влада дійсно дбає про інтереси громади, а не там, де вона займається окозамилюванням і популізмом», – каже Олександр Шевчук і наголошує: облаштування безпечного місця, де спекотного літнього дня малинчани змогли б знайти таку бажану прохолоду, – це пряма відповідальність місцевої влади.
Він зауважує: коли кар’єр нарешті знову почне використовуватися за призначенням, зиск від того матиме не лише підприємство, а й місто: «Дивно, що в ефірі загальнонаціонального телеканалу мер Малина стверджував, що місту наше підприємство не потрібне, адже податки нібито будуть сплачуватись тільки до державного бюджету. Раджу Олексію Шостаку ознайомитися з розподілом податків між бюджетами різних рівнів, адже і орендна плата за землю, і податок на доходи фізичних осіб, і плата за користування надрами, і акцизи з пального відносяться до доходів місцевих бюджетів. Чи такі дії міського голови не шкодять інвестиційному клімату, а, як наслідок, і добробуту місцевої громади? Запевняю, будь-які протиріччя між інтересами громади і інтересами підприємства, що лежать у площині здорового глузду і конструктивного діалогу, можливо вирішити. Місцева громада може бути переконана, що діяльність нашого підприємства не спричинить небезпеки ні для навколишнього середовища, ні для людей, в першу чергу завдяки впровадженню новітніх технологій виробництва. Насамперед саме ж підприємство в цьому і зацікавлене. Натомість ми створимо сучасні і безпечні робочі місця з європейською заробітною платою та забезпечимо місцеві бюджети податковими надходженнями».
Про вигоду від відновлення роботи кар’єру – згодом у наступному матеріалі.
