Останній раз гучні святкування 9 травня були в Житомирі у 2013 році. Тоді влаштували майже справжній парад – колона машин, які везли ветеранів війни і відставників армії СРСР до монумента Слави, діти з квітами, які стояли вздовж Чуднівського мосту, було багато червоних прапорів, радянської форми та георгіївських стрічок.
Кому важко все це пригадати чи уявити – допоможуть наші фоторепортажі : колонна та свято біля монументу, «живий коридор» від майдану Перемоги, школярі з квітами та транспарантом «Ветераны, низкий вам поклон» на мосту. Але для мене найбільш красномовною ілюстрацією того дня було фото, де старенький дідусь з нагородами йде з паличкою по тротуару, а повз проїздить колона автівок з прапорами, які везуть переважно 60-70 річних «ветеранів» на святкування (дякую, Славко Ратинський, за фото, яке я пам’ятаю стільки років). Так, цього дня влада влаштовувала для ветеранів святковий обід з «фронтовими 100 грамами», напередодні виплачували якусь додаткову матеріальну допомогу, але все одно це було свято заради свята. Ну й бонусом додатковий вихідний.
І такі паради, мабуть, тривали б і досі, якби в 2014 році в нас не почалася своя війна, яка дала нам своїх героїв і ветеранів. Звісно, вони не мають стосунку до подій майже 80-річної давнини, але агресію на сході підтримує Росія, яка вже давно зробила з 9 травня своєрідний «фетіш», а наших хлопців на Донбасі вбивали терористи, обвішані георгіївськими стрічками, тому святкування 9 травня в Україні мало б змінити свій формат.
В 2014 році на День перемоги в Житомирі біля монумента Слави вперше державних прапорів було більше, ніж червоних, на груди чіпляли блакитно-жовті або червоні стрічки та червоні маки, були кілька людей з георгіївськими стрічками і один плакат «Спасибо деду за победу», а червоні прапори можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Інформація про завезених провокаторів зробила свою справу: поліції на майдані Перемоги було чи не більше, ніж учасників святкування, а «живі коридори» та організовані школярі з квітами вздовж мосту з цього року відійшли у минуле. І концертів біля монументу Слави не було – короткі промови, покладання квітів і все. До речі, того року рух не перекривали: ветеранів організовано довезли з майдану Перемоги тролейбусами та автівками, а всі інші йшли обабіч дороги.
В квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», яким офіційно закріпили дні вшанування: з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років в Україні встановлюється День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня; щороку 9 травня відзначається державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги). А в травні цього ж року був скасований закон часів Кучми «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», георгіївську стрічку, як символ «Дня Перемоги», остаточно змінив червоний мак.
Також 5 травня 2015 року набув чинності закон про «декомунізацію» , який забороняє використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, що включає, зокрема: прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п’ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п’ятикутної зірки. Але житомирські прихильники урочистих святкувань Дня перемоги це ігнорують.
В 2015 році у Житомирі знову повернули старий сценарій 9 травня – хода із засиллям серпасто-молоткастих прапорів. До речі, й георгіївські стрічки дехто не познімав, а на дітей вдягали радянські пілотки з п’ятикутними зірками.
І цьому не варто дивуватися, бо в 2016 році, через рік після прийняття закону про заборону комуністичної символіки, 9 травня у Житомирі не лише на ходу прийшли з «символічними» прапорами, але й на концерті, організованому місцевою владою на Михайлівській, артисти виступали в радянській військовій формі.
Заборона не діє, якщо немає покарання, закони не діють, якщо за їх порушення ніхто не несе відповідальності. Окрема і незалежна держава Україна існує вже більше 25 років, ціле покоління, а ностальгія за Радянським Союзом та копіювання «величних свят» залишаються. Нижче - фото зі святкування 9 травня 2017 року.
І сьогоднішні «комуністи-підпільники» (бо Компартія ж у нас заборонена, якщо хто забув) та Опоблок з колишніх «регіоналів» спокійно приходять на 9 травня з червоними прапорами, щоправда вже без серпа і молота, пропагують свої ідеї, називають нинішню владу «неонацистською», копіюють російські акції на кшталт «Безсмертного полку» та чекають на повернення СРСР, наче вже вигадали «машину часу» і за майже 30 років нічого не змінилося.
Так я хочу нагадати, що військове кладовище на Смолянці з 2014 року поповнюється свіжими могилами наших хлопців, хоча я колись вважала, що це кладовище – пам'ять про давно загиблих, як монумент, який ніколи не змінить свій вигляд. На жаль, російські «братья» зруйнували мої сподівання. А їхнім адептам та ностальгуючим за СРСР варто сходити на військове кладовище і подивитися на дати на табличках, порахувати скільки років було хлопцям, і чесно відповісти, насамперед собі, на питання «хто їх вбив?». Можливо, після відповіді щезне бажання поглядати в бік Росії й копіювати «запоребрікові» ідеї свят.
І хочу подякувати тим, хто прийшов сьогодні з портретами наших загиблих воїнів, не колишніх, а нинішніх героїв, які боронять Україну.
Тамара Коваль, редактор Житомир.info
