Усі роки після ухвалення Конституцію України постійно критикують, мовляв, суперечлива, недосконала, потрібно її змінювати. А що скаже законник, народний депутат України Володимир Арешонков?
- З точки зору законодавця, якою за змістом є наша Конституція, наскільки вона відповідає потребам суспільства?
- Не заглиблюючись у документ, розгортаю ось цю книжечку, яка в мене завжди під рукою, і читаю статтю першу: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Хто сьогодні може сказати краще про те, яку державу хотіли б мати українці? Чи в державі сконцентрувалася така критична маса громадян, які вже не хочуть, щоб Україна була правовою, демократичною чи незалежною?
- Звичайно, ми хочемо мати саме таку державу, але в Україні постійно виникає критична маса політиків, яких щось не влаштовує, які хочуть змінювати Конституцію. Конституція США існує вже понад два століття. Вона не більша за обсягом за нашу і на її основі тримається стабільність американської демократії.
- Є такий факт: У Штатах 200 років майже нічого не міняли, а в нас хто б не прийшов до влади - «не така». Чому так? Це глибокі ментальні речі. У нас же де два українці, там три гетьмани. Амбіції, політичні апетити і слабке громадянське суспільство – ось корені зла. Але ті, хто декілька разів змінювали Конституцію для збільшення своїх повноважень, залишились, як та бабуся в казці, біля розбитого корита. Це прикро, принизливо, залишитись негативним історичним персонажем, але, вочевидь, у цих людей були інші пріоритети.
- Ви вважаєте, що нічого змінювати не потрібно?
- Головна причина тих проблем, які декілька десятиліть потрясають українське суспільство, — відносна недосконалість Конституції. Адже в цілому наш Основний закон не гірший за європейські. Текст його, як відомо, високо оцінили експерти Ради Європи та інші закордонні авторитети з конституційного права. ЇЇ просто потрібно поважати як державотворчий документ і виконувати. От і все.
- Так що ж у ній все-таки недосконале?
- Як на мене – три статті: 80, 105 та 126. Це статті, якими гарантується недоторканність народного депутата України, Президента України і суддів. А процедури виписані так, що скасувати це найбільше зло української державності практично неможливо.
- Ви вважаєте недоторканність – найбільшим злом української державності?
- Саме так, і голосував за обидва наявні в парламенті законопроєкти щодо скасування недоторканності. Крім того, я вважаю, що ці норми суперечать головному концепту Конституції – громадяни рівні перед законом. Виходить, що є рівні, і є рівніші. Цих рівніших вистачає і в цьому парламенті, та і в попередніх було достатньо. Суспільству вони відомі по іменах. Депутатський імунітет (недоторканність) дає юридичну недоторканність депутату, коли той не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди на те парламенту. Дуже багато депутатів, бізнесменів, потенційних злочинців чи злочинців у минулому ховаються за депутатською недоторканністю. Більше того, саме за нею вони йдуть до парламенту: не закони писати, а ховатись від покарання за злочини. Відтак, стаття 80 Конституції – це можливість заховатись від статей Кримінального кодексу.
- Судді теж ховаються за ст. 126?
Звичайно. Тут все тісно переплетено – вони заробляють на цьому. По якій кількості нардепів парламент надавав згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, пам’ятаєте? Це були не іграшки, я особисто перечитував томи прокурорських подань, які містили ґрунтовні важкі звинувачення. І що? Де судові рішення? Натомість, є приклад, як один з народних депутатів у 2016 році після згоди парламенту на притягнення до відповідальності, затримання і арешт, скориставшись статусом, утік з країни. Тепер повернувся, і наш чесний реформований суд, ігноруючи законодавчу норму про постійне проживання в Україні 5 років, зобов’язав ЦВК зареєструвати його кандидатом у нардепи. Хіба це не знущання над законодавством, над простими українцями, які хочуть бачити у Верховній Раді захисників своїх інтересів, а не бандюків, прогульників, кнопкодавів? Недоторканність породжує корупцію, продажність, вседозволеність. Не буде касти недоторканних, країна очиститься, підуть реформи, зміни на краще…
- Емоційно і переконливо. Якщо не всі в державі дотримуються Конституції, особливо ті, хто має бути взірцем, то виникають і правові, й політичні, й моральні запитання як до державників, які нею нехтують, так і до суспільства, яке делегує їх владу.
- Звичайно, що є вина тих, хто делегує у владу негідників. Але є і виправдання цьому теж. Люди наші живуть не погано, а дуже погано, особливо в селах. Ті, хто купують судові рішення, платять за закриття кримінальних справ проти них, знаходять можливості купити й прихильність виборців, відтак – депутатський імунітет у вигляді недоторканності.
- Чи вважаєте Ви День Конституції державним святом?
- Безумовно, для мене це свято, як День незалежності України, День державного прапора… Це символи державності, це ідентифікація себе з країною, у якій живеш. Я – громадянин України і поважаю її символи, поважаю її закони. Державні свята - це данина традиціям державного будівництва в окремій країні. Конституція — це і є Країна, це і є Держава. Тому День Конституції — це символічне державне свято, яке не втрачає свого значення, навіть за умови, якщо хтось там дозволяє собі не виконувати її норми.
Пресслужба кандидата в народні депутати Володимира Арешонкова
