Під час свого архіпастирського візиту на Житомирщину 29 вересня Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відвідав село Немиринці у Ружинському районі, де у співслужінні єпископату і духовенства освятив Хресто-Воздвиженський храм.
«Ми з вами живемо у складний, але дуже відповідальний час. У нас є своя церква, будуються нові храми. Щоб там не було, але люди повсякчас звертаються до Бога, з його допомогою робляться великі справи. Кожен несе свій хрест до кінця, до тієї тихої гавані Царства Небесного, покладаючи надію на Бога.Побудова храму – це та добра справа, яку людина може понести у вічність. Бо що ж людина може взяти із собою з матеріального? Нічого. Людина візьме з собою лише добрі справи, справи милосердя, справи любові до своїх ближніх. Ми молимось за всіх тих, хто долучився до будівництва храму і молимося за те, аби Господь зберіг його на віки», - відзначив Митрополит Епіфаній під час святкового звернення до парафіян і нагородження жертводавців та будівничих.
Предстоятель вручив ордени святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня Жебровській Філі, Жебрівського Павлу, Климчук Вікторії, Костюк Леоніді, Удовицькій Яні, Плескач Станіславі та Сиротюк Юрію.
Відомо, що працювати над проєктом почали у 2013 році. Фундатори наголошують, що першочерговим завданням було відтворити у сучасних реаліях з використанням якісних матеріалів і передових технологій саме той храм, який з’явився на пагорбі в центрі села у 1827 році. Це була кам’яна церква, яку з приходом радянської влади закрили, передали під склади, а тоді й зовсім зруйнували. До наших днів ще дійшов невеличкий фрагмент стіни, який не піддався знищенню.У 2015 році почали зводити новий храм, який за архітектурою відповідає знімкам та документам, що вдалося відшукати в архівах.
«Це намолене місце, найвеличніша частина села з своєю трагічною історією. Дерев’яні церкви тут були ще з 1741 року. Через 85 років заклали кам’яну, а в 1983 році її підірвали. Тоді якраз будували адміністративні будівлі в центрі села і церква їм «заважала», видалася зайвою. Такою була антирелігійна пропаганда радянської влади. Цій «машині» протистояти ніхто не зміг, але пройшли роки і сьогодні ми з вами стали учасниками і свідками непересічної події – на цьому пагорбі знову височить церква, лунають дзвони, цілі родини йдуть до молитви, до Бога, - розповідає голова наглядової ради АТ «Фармак» Філя Жебровська. – Для мене це особливо приємно і почесно, бо довгий час мріяла про будівництво такої церкви. Наша компанія займається фармацевтичною діяльністю, є однією з кращих у своїй галузі, але поряд з цим значну увагу приділяємо благодійним та громадським ініціативам, маємо екологічні проєкти, які вийшли на національний рівень. Ми соціально відповідальний бізнес. З початку подій на Донбасі допомагали і продовжуємо допомагати нашим військовим та їх родинам. У контексті цього не менш важливими і потрібними залишаються інвестиції в духовне виховання українців, відродження культурної і релігійної спадщини. Вже більше 50 років минуло, як я поїхала з Немиринців, але мені завжди хочеться сюди повертатися, тому й робимо усе, щоб ця місцина була затишною, теплою та рідною для кожного. Набратися сил, духовно очиститися можна буде й у цьому Хресто-Воздвиженському храмі. Я сама католичка, але живу в християнському православному світі і дуже хочу, щоб українська Православна Церква відродилася в нашій державі, тому що вірою, з зрозумінням Божого слова рідною мовою формується наша національна ідентичність. Це моя мрія, яка здійснилася і, мабуть, буде жити довго-довго в серцях немиринчан».
Немиринці Ружинського району Житомирської області – рідне село Філі Жебровської, де народилася і виросла, закінчила школу. Тут залишилася батьківська хата, в якій гостює кілька разів на рік. Місцеві добре знають родину Жебрівських, яка жила тут з діда-прадіда. З одними мешкали по сусідству, з іншими працювали в колгоспі, розбудовували село. Про добрі справи Філі Іванівни та Павла Івановича селяни розповідають один наперед одного.
«Все, що ви бачите – це їх стараннями зроблено. Де ще таке село на Житомирщині можна знайти – доглянуте, квітуче, є де працювати і відпочити. А які парки на березі річки, - із захопленням говорить Дмитро Степанович. – Я вже стара людина, але мені самому приємно на це все дивитися, а що казати про молодь. Люди на своєму місці, досягнули успіху і про свою малу батьківщину не забули. Церква гарна, велика, навколо неї провели благоустрій і стоїть як квіточка. Отаке справжнє українське в нас село».
Павло Жебрівський наголошує, що й сама церква є українською за формою і наповненням. Вона збудована у стилі українського бароко 18 століття. Після освячення Митрополитом Епіфанієм тут вселився Святий дух, а Немиринці стали 15-ою громадою в регіоні, яка належить до Православної церкви України.
«Прихожани молитимуться тут за мир і спокій в нашій країні, її цілісність і незалежність, проситимуть сил і здоров’я захисникам, - додає Павло Жебрівський. – Одна справа збудувати храм, але в ньому має лунати слово Боже. Щирі людські молитви і віра в краще майбутнє – запорука сильної держави, єдиної Помісної церкви».
