Житомирська майстриня Людмила Лаврентюк працює літературною редакторкою, а захоплюється хендмейдом. Пані Людмила каже, що це захоплення прийшло до неї ще з років 13: дуже хотілося модні пластикові сережки, проте вони за радянських часів були у дефіциті. А от яскравих пластикових лінійок було багато, тож з них вона і зробила собі сережки. Потім були рамочки, композиції з сухих квітів… Працює майстриня переважно у етностилі та у стилі шеббі-шик. З новорічних виробів у арсеналі пані Людмили – ялинки, іграшки, адвент-календарі і віночки.
Більшість матеріалів для своїх виробів майстриня заготовляє самотужки.
«Заготовляю починаючи з літа. Влітку збираються шишки, персикові кісточки, восени горішки та жолуді. Сама сушу апельсини. Власноруч роблю виті шнури. З тканини роблю прикраси: троянди, цукерки, бантики», – розповідає майстриня та демонструє свої скарби.
У квартирі у неї виділена ціла робоча зона з купою ящичків, коробочок та ємностей. В усіх щось цікаве: блискітки, квіти, прикраси, кульки, гілочки, тканини, нитки, сніжинки та інший декор. З усього цього вона і створює свої вироби, у чому її підтримує і родина. Пані Людмила тішиться, що навіть цукерки їй чоловік купує у прозорих тубусах, в яких потім зручно зберігати матеріали для виробів. Зі своїм трирічним онуком Яном вона робила віночок у дитячий садок. Пані Людмила каже, що Ян не лише підбирає декор, він вміє користуватися клейовим пістолетом та визначає положення декору. Тож до виготовлення віночка можна і навіть потрібно залучати дітей.
Далі – розповідь пані Людмили:
Взагалі традиція вивішувати віночки у нас досить нова. Прийшла вона з Європи трішки раніше, ніж традиція святкувати Хелоуін. Вивішуючи віночок за двері, ми показуємо, що ми приймаємо Різдво.
Для віночка діаметром 30 сантиметрів нам знадобляться:
клейовий пістолет та 4-5 стержнів клею
основа (дріт або міцний картон)
синтепон, пухка тканина чи старі речі для обмотки
тканина для «чистової» обмотки
гілочки ялинки, приблизно 10 коротких
шишки, сушені апельсини, кульки, буси, троянди з тканини чи будь-який декор, який подобається
Основу для віночка можна зробити з різних матеріалів. Чим більший віночок – тим міцніша має бути основа. Для цього віночка мій чоловік скрутив основу з міцного дроту. Але для маленького віночка можна використати міцний картон або не такий товстий дріт.
Далі цю основу потрібно зробити «пухкенькою». Можна, звісно, використовувати синтепон. А можна і старий светр чи фліс. Порізати смужками і намотати на основу, використовуючи клейовий пістолет. Після того, як ми зробили об’єм, робимо обмотку зі світлої тканини. Можна навіть порізати старе простирадло.
Останню, верхню обмотку робимо з тієї тканини, яка нам до вподоби, бо її буде видно. Обмотка у нас не буде ідеально рівна. Десь буде товстіше, десь вужче, десь щось загорнуте. Тож вибираємо, де буде перед, а де зад. На своїх майстер-класах я завжди вчу, що, якщо десь щось не вдалося, то беремо це на верх, туди, де буде декор, адже там можна все замаскувати.
Визначаємося з кольоровою гамою та декором. Базові кольори для новорічних свят – червоний, синій, зелений, білий, золото та срібло. Але у кожного свій смак. Рекомендую починати з того, що ми маємо в наявності, адже кожного разу купувати невигідно. Можна все розкласти на столі і «приміряти», як пасуватиме.
Починаємо збирати віночка. Кладемо гілочки ялинки. Краще використовувати штучні гілочки. Якщо немає можливості їх купити, можна розібрати стару штучну ялинку. Можна використати і живі гілочки, проте вони дуже швидко обсиплються і при роботі колотимуть руки.
Гілочки кріпимо до основи за допомогою клейового пістолета. Потрібно щоб вони виходила за межі основи, щоб віночок був більш «пухким». Викладаємо від низу у дві сторони, в одному напрямку. Всю основу гілочками не закриваємо. Я люблю робити асиметрію.
Викладаємо декор. Починаємо з найбільших елементів. Спочатку викладаємо те, що ховатиметься за гілочками. Важчі елементи кріпимо донизу, легші – до верху. Якщо у декору є «гострячки», то їх спрямовуємо в один напрямок. Використовуємо шишки, жолуді, те, що є вдома, самі робимо банти.
Раджу ніколи не обмотувати повністю віночок бусами чи стрічками. Бо видно декор лише спереду, на задній частині буси втрачені для зору і втрачений кошт.
Кількість декору – то особистий смак. Для когось достатньо три трояндочки, комусь потрібно багато декору. Для когось буде перевантажене, а для когось – сама те, що потрібно, тут не мають нав’язуватися якісь правила. Людина сама вирішує, що має бути у неї вдома.
Як у Житомирі вчилися шити мишенят, які є символ прийдешнього року, дивіться у фоторепортажі від 4 грудня 2019 року.
Житомир.info
