Олені Тихенко - 45 років. Вона вже кілька років, як змінила кар'єру в юриспруденції на професію пряхи: пряде нитки із собачої шерсті та ні про що не жалкує.
“Все пішло від бабусі, від мами. У мене навіть є відповідна освіта - я закінчила училище за спеціальністю “Ткач-контролер на ткацькому виробництві”. Але про це мало хто знає, я не люблю про це говорити, бо це не було метою мого життя. Після училища я таки вступила на омріяну юриспруденцію, вивчилася та успішно працювала двадцять років. Були досить цікаві справи, не могла всидіти на місці, займала керівні посади та вела приватну юридичну практику. Другий декрет змінив усе. Хотіла народити здорову дитину, а робота юриста потребує нервового напруження, навіть якщо цього не помітно зовні, ці процеси помітні дитині в утробі. Я довго думала і вирішила, що займатимуся цим (виготовленням ниток із собачої шерсті, - авт.), - розповідає майстриня.
Олена - майстриня досвідчена, на її рахунку велика кількість виставок, нагород та дипломів. Проте жінка охоче ділиться секретами своєї майстерності. Тож в студії Житомир.info ми влаштували міні-майстер-клас з прядіння, у якому асистувала одна з наших редакційних талісманів - собака Пуговка.
“Спочатку нам потрібна собака. Це може бути або собака людини-замовника, або я працюю з шерстю, яку спеціально вичісують заводчики у собачому розпліднику. Він має бути офіційним, у тварин мають бути всі щеплення та документи, вони мають бути здоровими і собакам не має бути більше, ніж шість років. Найкраща - цуценяча шерсть, її використовують для дитячих виробів. Дворових собак ніхто не ловить і не вичісує.
Вичісуємо собаку. За загальним правилом: лапи та хвіст не вичісуємо. Там багато ості. Ось це чорне - це вість. Ми маємо її вибрати. Це виключно сміття. Його можна до безпам'ятства вибирати, але воно настільки перемішане, що ми його викидаємо. А ось це - це пух, те, з чого ми прядемо нитку. Ми можемо розділяти його по кольорах.
Далі потрібно випрати шерсть. Кольорову шерсть можна прати разом, вона не линяє. Кладемо її у мішечок для прання. Наливаємо рідкий засіб для прання та воду. Замочуємо на 10 годин. Потім ми міняємо воду та чергуємо воду з засобом та чисту воду. Так робимо кілька разів. Якщо собак утримують на вулиці - вода з них чорна, тож прання може тривати до кількох днів.
Потім нам потрібно шерсть висушити. Вижимаємо руками та розкладаємо її горизонтально. Висушуємо.
Коли шерсть висохне - знову її прочісуємо. У своєму цеху я чешу чесальним апаратом, проте починала я з таких чісок, і досі ними чешу на майстеркласах.
Класично прядуть з кужеля. Прясти можна на прялці, на веретені та на електропрялці.
Можна прясти без основи, а можна використовувати основу - хбшну нитку - тоді виріб більш практичний, витриваліший, не витягується та довше носиться.
Ось ці два веретена - моєї бабусі.
А це ми розробили примітивну модель - з олівця, швейної булавки та пластиліну. Люди питали, як зробити дешеве працююче веретено, то ось саме так.
Далі пряжа віддається майстриням - в'язальницям.
Оскільки собача шерсть має лікувальні та зігріваючі властивості, найпопулярніші речі з неї - пов'язки на голову, суглоби, напульсники, пояси, наколінники та інші. До речі, зараз дуже популярні серед дівчат мітенки. Бо хочеться і гарний манікюр показати, і смартфоном покористуватися.
Готові вироби повторно перуться та відправляються до своїх власників.
