Житомир досить невелике місто, і коли в ньому з’являється новий об’єкт, завжди цікаво, хто, як і для чого його зробив.
Саме тому, коли ми дізналися, що ідея і розробка проєкту інклюзивного спортивного майданчика за кінотеатром «Україна» належить команді Юрія Опанасюка, директора ТОВ «БТК-Центр комплект», більш відомому як «Центр утеплення», ми вирішили розпитати його і про інші проекти.
Пане Юрію, за цей майданчик писалося дуже багато, але перший раз чую, що це Ваша ідея. Чому?
А навіщо? Головне, що він зроблений, що він працює, що дає можливість дітям і дорослим з особливими потребами жити повноцінним життям! А хто його придумав і зробив – не має ніякого значення. Він працює, радує – мені цього досить.
І багато у Вас таких ідей і проектів?
Вистачає. Вже більше 10 років ми не ділимо діяльність на бізнес і для міста. То взаємопов’язані речі. Якщо ти якісно виконуєш свою роботу, то і люди це бачать, і довіра до тебе більша. Але ти можеш бути найкращим, і будинок твій найгарніший і найтепліший. Та якщо діти поруч гратимуться на облуплених майданчиках, а вулиця не прибрана, то ніхто не зверне уваги на твій красивий проєкт. Все має бути комплексно. Неможливо працювати тільки для себе. Рано чи пізно, це або погубить твій бізнес, або тебе.
Ваше підприємство засноване в 2007 році, коли за утеплення ще ніхто не згадував, а ціна газу для населення становила близько 40 копійок за куб. Чому такий вид діяльності обрали?
Насправді, в цьому напрямку я почав працювати ще раніше, на початку 2000 років. Я бачив велику перспективу і потребу, адже житловий та комунальний фонд зношувався, застарівав. Було зрозуміло, що якщо це не питання економії грошей, то це питання комфортного проживання і роботи в цих приміщеннях. Ми розуміли, що це потрібно змінювати, і зараз, наше підприємство працює саме на це.
Тобто Ви спланували на 15 років вперед? В нашій державі навіть стратегії уряду на стільки часу не пишуться!
Можливо! Але це значить, що ми відрізняємося і в кращий бік! Насправді, це було викликане не тільки якимось стратегічним баченням, але й бажанням змін. Ми були молодими фахівцями, які прийшли працювати. Але побачили досить сіре місто, в якому треба було жити, ростити дітей. Звичайно ми хотіли змін. Ми зібрали команду інженерів, архітекторів і почали працювати.
Зараз я і моя команда пишається тим, що ми можемо не тільки змінювати зовнішній вигляд нашого міста, але й допомогти зберегти історичні споруди.
Що саме Ви маєте на увазі?
Я говорю про житомирську обласну філармонію ім. С.Ріхтера. Наше підприємство було залучене до виконання реставраційних робіт фасаду. І ми дуже пишаємося, що нам вдалося долучитися до збереження історичної спадщини міста Житомира, адже це одна з найбільш знакових архітектурних споруд міста – найстаріший театр на території України.
Тобто «Центр комплект» це вже не центр утеплення, енергоефективності і будівельних проектів, це вже і реновація і реставрація?
Так, і розробка проєктної документації, і технічний нагляд, і багато іншого. Ми намагаємося ніколи не сидіти без діла. Навіть коли відбувається певне затишшя чи сезонний спад, ми завжди знаходимо собі роботу: проектуємо відновлення будинків ОСББ, розробляємо проекти дитячих майданчиків та інше.
Але це ж і є Ваш бізнес?
Та тут вже мова не про бізнес, адже ці проекти передаються або просто безкоштовно, або за якусь символічну суму. Я заробляю на себе і свою сім’ю, мені достатньо. Тому я хочу зробити щось і для інших. Особливо маючи для цього можливості.
Яким своїм проєктом Ви пишаєтеся найбільше?
Насправді, багатьма. Це і філармонія, і поліклініка лікарні Гербачевського, яку вдалося повністю видозмінити і перетворити на сучасну і ефективну будівлю. Але найулюбленіший – це проєкт дитячого садочку №21.
Чому саме він?
Це був проєкт утеплення на замовлення швейцарського фонду. І коли вони приймали роботу, вони були надзвичайно здивовані. Здивовані якістю, рівнем виконаних робіт і тим, що в невеликому місті є технології і експерти такого рівня. Технології і знання, які можна не тільки використовувати, але і поширювати на інші регіони. І це мене тішить найбільше – розуміння, що наше місто може не тільки купувати щось за кордоном, привозити і впроваджувати, але й саме впроваджувати сучасні технології і розвиватися. Не просто заявляти, що ми сучасні, а стати сучасними!
Чи вплинула на Ваше підприємство війна, що почалася на Сході?
Вплинула. і досить сильно. У нас були величезні плани щодо розширення і впровадження нашого досвіду і знань на інші міста. Тільки бізнес і далі працює. А розуміння, що в країні йде війна заважало працювати мені. І я продав своє улюблене авто і за ці гроші купив 4 реанімобілі для наших хлопців, бо розумів, що це те, що врятує чиєсь життя.
Ми завжди намагалися допомагати, але 2014 рік показав, що цього мало і ми перевели це на постійну роботу – створили благодійний фонд «Центр утеплення». І з того часу, то вже все працює системно і я дуже цим тішуся. Ми постійно допомагаємо громадським організаціям, що працюють з дітьми зі інвалідністю, купуємо обладнання для лікарень і 95-ої бригади. Та багато всього. Всі наші проєкти стають постійними. Ініціатива розробки проєкту утеплення для «Житомирського обласного спеціалізованого будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків», що на вул. Корабельній, 8 закінчився тим, що ми його утеплили і до цього часу допомагаємо їм. Адже це була наша ініціатива, наша робота і наші кошти. Інакше просто неможливо. Як тільки ти туди приїжджаєш, ти не можеш далі просто переступити і піти. Ти постійно пам’ятаєш про це місце, про цих дітей. Та по мірі можливості намагаємося допомагати.
А потім приходить до тебе на об’єкт донька, бо ти як і всі батьки іноді не маєш на кого лишити дитину, і каже: тату, я хочу, щоб так було в усіх діток. І ти починаєш рухатися далі.
То Ваш каталізатор – то донька?
Донька, син, дружина – вся моя родина. Вони дуже підтримують мене в усіх моїх проєктах. Це додає сил.
Ваша родина мешкає в Житомирі?
Так, доньці 12 років, сину на днях буде 7. Вони тут народилися, тут зростають. Тому я зсередини бачив ті садочки і школи. Бачив, що треба змінювати.
Не вимагають тепер ремонтувати їх клас?
Вимагають, щоб всі школи і садочки були такими, як після нашої реконструкції (сміється). А насправді, це додає відповідальності: ти робиш не тільки для когось, ти робиш це для своєї родини, своїх дітей.
То ось чому Ваш центр розробляє стільки проектів дитячих майданчиків?
Так, і хотілося б звісно, щоб всі вони були втілені. Нажаль, за останні кілька років жоден розроблений і переданий міській раді проєкт не був реалізований.
Чому? Ваша команда - це певне найдосвідченіші фахівці з енергоефективності і реновації в місті?
Я не знаю. Ми завжди відкриті до співпраці, завжди безкоштовно консультуємо, адже хочемо, щоб наш досвід поширювався і люди не робили помилок, які потім відображаються не тільки на стані, але й на зовнішньому вигляді будівель. Нажаль, на даний момент стратегія енергоефективності міста Житомира не виконується так, як би мала. Але я знаю, що реалізація цієї стратегії дозволила б місту економити до 40 % енергоресурсів!
І скільки це коштів?
Зменшіть на 40% свою платіжку за опалення і Ви побачите.
Але радує те, що до нас активно звертаються голови ОСББ, ми з ними працюємо, проводимо їм навчання і сподіваємося, що все ж таки нам вдасться зробити Житомир теплим, красивим і затишним містом, де всі роботи будуть виконуватися як прийнято в нас на підприємстві – комплексно, від труб ЖКГ до якісного транспорту і доріг, які не розвалюються через рік. Я знаю як це, бо я відповідаю за свої проєкти. І якщо мій об’єкт почне сипатися через 5-10 років, мені ніхто не довірятиме.
Якщо Ви маєте такі плани, маєте команду однодумців, маєте підтримку волонтерів і громадських організацій, чому не балотуєтеся і не вирішуєте ці питання на іншому рівні, рівні що дозволить виправити всі помилки?
Я думаю над цим. Це дуже серйозний крок і велика відповідальність. Відповідальність перед родиною, працівниками, однодумцями, друзями і житомирянами. І якщо таке рішення буде прийняте, то воно буде зваженим та свідомим . Житомир – це моє місто і я хочу, щоб воно було сучасним, комфортним і красивим.
Юлія Прокопчук, БФ «Центр Утеплення»
