Швидкість, адреналін, важка музика та шкіряний одяг - саме такими ми зазвичай бачимо байкерів. Про байкерів у Житомирі говорять мало, лише жителі центральних вулиць жаліються, що ревіння моторів заважає їм спати вночі.
“Байкерський рух почався в Америці, потім розвинувся в Англії і поширився по світу. Там же, в Америці, почався окремий байкерский рух - асоціація мотоциклістів, яка співпрацювала з правоохоронцями, всіх заспокоювала. Президент цієї асоціації якось оголосив, що байкерів-бунтарів, імідж яких насторожував суспільство, лише 1%, решта 99% - нормальні мотоциклісти. Тоді був час бунтарства і виділені у 1% почали пишатися тим, що вони - у меншості”, - розповідає житомирський байкер Леонід Дементьєв, байкерське ім’я якого - Lio.
Байкерська історія чоловіка почалася зовсім не з байків. У дитинстві лікарі казали, що в нього відмовлять ноги через складну форму набутого діабету. Тому він вирішив зайнятися спортом.
“Я підтягувався, віджимався, не шкодував себе. І почав краще себе почувати. Зараз вирішив зайнятися реабілітацією хворих на діабет за допомогою спорту. За 30 років я вивчив діабет настільки, що зрозумів, що наші ендокринологи відстають від американських колег на століття. Рівно 120 років тому американці дізналися, що інсулін відповідає не лише за цукор, а регулює подачу підшлункового соку. Тому спортом ми підвищуємо чутливість організму до штучного інсуліну, також, розкачуючи анаболічну функцію інсуліну, ми регулюємо подачу шлункового соку, з’являється апетит і краще засвоюються харчові речовини при травленні. Штучний інсулін у діабетиків не дозволяє так засвоюватися, як природний у здорової людини. Тому, завдяки спорту, організм починає працювати краще. Я ж не схожий на дуже хвору людину, правда?”, - всміхається байкер.
Зараз Lio працює тренером в одному зі спортивних залів Житомира. Покращивши спортом своє здоров’я, він зміг повноцінно займатися музикою, яка й привела його до байків.
“Що б ти розуміла, металістом я став у 8 років, і хаєр у мене був ось такий (показує довжину волосся рукою, - авт.). “Предки” ніяк не могли зі мною справитися, і сказали “ну вже будь таким, як є”, - розповідає чоловік.
Lio має досить цікаву музичну кар’єру - свого часу він був засновником і учасником музичних проєктів CrystalNight, "Коррозия Метталла", "Паук", Nordwitch, а зараз працює діджеєм на американській радіостанції.
“Перший мій гурт побував у ротації на 124-х радіостанціях Америки та Англії, а останній проєкт отримав 8 із 10 у світовому рейтингу в стилі “блек метал-альбом”. Важка музика - метал, хард-рок - на 90 % пов’язана з байкерами. Колись я був просто музикантом, займався спортом і хотів розвинути свою особистість як хеві-металіста. У багатьох мотоциклістів усе почалося з підліткового віку, у 12-14 років. У когось у батька був мопед чи “Ява”. А в мене було все зовсім по-іншому. Мені було років 19. І я захотів розвиватися далі у русі хеві-метал, та зрозумів, що байкер - нова стадія мого розвитку. Але я нічого не знав про байки, про рух і поринув у найсерйозніший моторух, який тільки міг. Поринув максимально, навчився швидко кататися, мене узяли у “банду” з усіма посвяченнями. Я дуже сильно цього хотів. Мені спочатку були байдужі мотоцикли, спочатку для мене був важливим лише їхній вигляд, я хотів розвиватися. Так я і став мотоциклістом”, - розповідає Lio.
Зараз він їздить на двох ексклюзивних, зібраних на замовлення, мотоциклах. “Ім’я цього мотоциклу - CrystalNight. Це назва групи, у якій я колись грав. Назву цю придумав я, тож і вирішив використати її для мотоцикла, в пошану тим часам, моїй історії в групі. Тут встановлений мотор спеціальної серії SUZUKI Bandit, потужністю 160 л/с.”, - говорить байкер, проводячи рукою по напису.
Чоловік запевняє, що Житомир зіграв досить велику роль у всеукраїнському моторусі. Ба більше, моторух у нас дуже розвинений і багато людей з Житомира - члени модних світових мотоклубів.
“У Житомирі багато байкерських тусівок. Є байкери на важких мотоциклах, які намагаються виділятися окремо, є ті, хто їздять уночі на спортбайках на задньому колесі, - це теж окрема тусовка. Слово “байкер” навіть до велосипедиста можна примінити. Класичні “страшні” байкери у шкірі, та тi, кому подобаються мотоцикли, подобається їздити, і вони просто збираються у одному ряду, в одній тусовці. У Житомирі - це зазвичай вечорами на площі біля танку. Дуже рідко - за домом правосуддя.
Тож, технічно, якщо хочеш відчути себе байкером, можна приїхати на мотоциклі на площу, познайомитися з людьми. Усі, хто туди приїздить - добродушні, ніколи не пошлють, завжди порадять, підтримають, підкажуть, який мотоцикл купити, де його відремонтувати, скажуть, що ти робиш не так. Зараз у нас є з десяток дівчат-мотоциклісток, деякі з них їздять на досить серйозних мотоциклах “за 100 лошадей”. Як правило, дівчатам охоче допомагають, хоча й не у всі формування беруть.
Якщо ти хочеш бути “справжнім байкером”, за американськими традиціями - то потрібно розуміти, що туди беруть не всіх, там жорсткі правила. Рух не може бути крутим, якщо туди легко потрапити” - розповідає байкер.
Далі Lio заводить байк, проїжджає кілька разів для кадру та з фразою “Що, тебе нікуди не потрібно підвезти?” зникає у вечірньому місті, залишаючи по собі лише ревіння мотору.
Текст і фото - Анни Максимової
