У пресцентрі Житомирської облради 20 серпня об 11:00 відбудеться презентація відродженого Поліського розпису. Тут також презентуватимуть сувенірну продукцію, яку планують зробити брендом Житомирщини.
“Кожен регіон має свою стилістику, специфіку, характеристику. Ми чітко знаємо та уявляємо собі Херсонщину, Одещину, Карпати. А Житомирщина, як на мене, досі не набула стилістичного обличчя, хоча нам є чим пишатися. Прослідковуючи стародавню вишивку, малюнки, ми звернули увагу, що у нас теж є своя стилістика. Всі ми знаємо Петриківський, Яворівський, Самчиківський розписи. У нас на Поліссі також він є. Елементи навіть можна прослідкувати у картинах Марії Приймаченко, яка теж родом з Полісся.
Наша майстриня Алла Волошина захопилася Поліським розписом і вже багато років досліджувала його. Ми вирішили її підтримати у цьому. І вже у рамках презентації Поліського розпису ми хочемо презентувати сувенірну продукцію - вироби майстрів народної творчості, у яку поступово будемо вплітати цей розпис. Він буде у різних видах мистецтва: у витинанці, живописі, вишивці, кераміці. У різних видах мистецтва”, - розповідає директорка Житомирського обласного центру народної творчості обласної ради Альона Сердечна
.
Відродженням розпису вже понад 10 років займається житомирська художниця. За цей час їй вдалося дослідити основні елементи розпису.
“Я завжди була впевнена, що декоративний розпис нашої місцевості існує, тому я зайнялася пошуковою роботою. Спочатку зі своїми учнями шукали по області розписані скрині, посуд, хоч щось. Було важко. Навіть у нашому краєзнавчому музеї зразків Поліського розпису немає. До мене потрапив старовинний рушник, вишитий гладдю. А потім я почитала нашого краєзнавця Анатолія Шевчука, джерело, яке дало мені найбільше відповідей. У своїх працях він писав, що в народі жінки, які вишивали гладдю, називали це малюванням, вони казали “Малюю рушник”, а не “вишиваю”. Він навіть описував зразки Поліських розписів. Він описав, що в основному для “малювання” гладдю використовувалися кольори рожевий, синій, жовтий, червоний і зелений.
І тоді я подумала, що проблема того, що до нас не дійшло зразків поліського розпису у тому, що у людей не було такого доступу до художніх фарб. І тут виникає дилема - що було перше, малюнок-ескіз до вишивки, чи сама вишивка. Я подумала, а чому б мені не відродити малюнок з вишивки. Мої учні дуже багато привозили зразків та фотографій вишитих сорочок, наволочок, постільної білизни, рушників. Я робила багато ескізів і побачила закономірність, яка властива саме нашій місцевості. Ці елементи я замальовувала. Технологія і конструкція його вся кругленька. Складні листочки та вусики. Ружі, дубові листочки, ягідки, рослинні та тваринні елементи. Але все воно конструктивно іде колами і півкружжями. Композиційно переважно все воно “росте” з чогось, з вазону, наприклад. Знаючи цю схему та стилізацію вже можна створювати авторські художні композиції.
Дуже хотілося, щоб він став брендом нашої області. Він дуже позитивний. І з цих небагатьох елементів можна створювати чудові композиції і в кераміці, і в деревообробці”, - розповідає заслужена майстриня народної творчості України Алла Волошина
