Ягоди годжі,інжир, фундук, хурма, мигдаль, актинідія (мініківі), гібіскус, лохина, сакури, райські яблуні, плакуча шовковиця і береза, мушмула, хеномелес, китайський фінік зізіфус, юкка, барбарис, персики, японські та киргизькі груші, величезна безколючкова ожина, малина, лікерна горобина, кизил, перці, баклажани,селера, руккола… – близько ста культур на шести сотках у Житомирі вирощує родина Ліневичів.
«Тут є декоративні, плодові, декоративно-плодові та багато інших культур. Ми щеплюємо рослини, у цьому наша фішка. Оскільки місця у нас мало, то всі сорти намагаємося розмістити на одному дереві, і чоловічий сорт для запилення також. Дерево-сад, можна і так сказати. Наприклад, на сливі-аличі у нас на одному дереві сім сортів. Кизили вже щепили четвертим сортом. Коли ми починала 15 років назад, то це все було диковинкою», – розповідає Тетяна Ліневич, проводячи екскурсію своїм садом.
Зараз вони з чоловіком Віталієм – пенсіонери, проте за фахом вона телеграфістка, а він – інженер. Захоплюватися садівництвом вони почали на початку 2000-них
«Почалося все з того, що ми забрали батьків із села, купили будинок, почали садити картоплю, посадили кілька дерев… Кругом сади старі, дерева почали хворіти, тож я стала шукати, як лікувати дерева, і це привело мене у клуб органічного землеробства, клуб "Садівник”», – каже жінка.
За деревами пішли і ягоди.
«Раніше я надавала перевагу деревам, а потім зрозуміла, що ягоди можна отримувати цілий рік, вони починають плодоносити, їх можна заморозити. До речі, виноград теж можна заморозити. Але потрібно брати саме крупний, солодкий, стиглий виноград. Він не перетворюється на лід, його можна їсти одразу з морозилки, і це дуже смачно!», – ділиться секретом Тетяна Ліневич.
Пріоритет подружжя надає тим рослинам, які менш вибагливі, стійкіші до хвороб та шкідників.
«Скрізь між грядками у нас чорнобривці. Бо вони відлякують шкідників і прикликають запилювачів, а ще корисні для ґрунту», – розповідає Віталій Ліневич.
Улюблене дерево чоловіка – фундук.
«Це моя «мулька» – фундук на дереві. Є деревовидний ведмежий горіх. Це велике дерево з потужною кореневою системою, і воно сумісне з ліщиною», – розповідає чоловік.
Віталій Ліневич обіцяє щось дуже цікаве. Обережно пробираємося крізь рослини.
«Ось, зверніть увагу. Це дерево дуже цікаве – азиміна, або бананове дерево. Бачите, плоди зовні схожі на сардельки або на банани, а мають смак папайї», – говорить господар.
Все саджають на спеціальних грядках – замульчованих.
(Мульчування — вкривання поверхні ґрунту соломою, перегноєм, мульч-папером тощо для захисту ґрунту від пересихання й перегрівання. Мульчування розглядається як спосіб поліпшення фізичних агрономічних властивостей ґрунтів та ефективності дії мінерального живлення сільськогосподарських рослин, – Вікіпедія)
«Так менше йде води на полив і треба рідше поливати, земля не робить кірочки, не пересихає, рівномірно вбирає вологу, тримає температурний режим, так краще доходить повітря, тому набагато кращий врожай», – розповідають садівники.
Вирощені Ліневичами рослини можна зустріти не лише в їхньому саду.
«Біля школи № 23 росте дві наші сакури, біля школи № 25 – дві горобини, у парку Гагаріна – дві декоративні райські яблуньки, біля коледжу культури ростуть наші самшити, сакури, пісарді», – розповідає подружжя.
Юкка
Інжир
Хурма
Райська яблуня
Ягоди годжі
Актинідія
Мушмула
Текст і фото Анни Максимової
