Мистецький проєкт “Творчими шляхами” народного художника України Юрія Камишного розпочався у Житомирі і триватиме одразу на трьох виставкових майданчиках та присвячений тим, хто допомагав повернутися художнику з Індії на батьківщину в період суворого карантину весною 2020.
У “Домі української культури відкрилася виставка “Подорожні замальовки”. Тут експонуються роботи, створені художником під час мандрівок різними країнами, з них близько 15 нових робіт, створених під час останньої “карантинної” мандрівки.
У літературному музеї відбудеться виставка художніх творів, намальованих на газеті, спільно з юними художниками, які підтримали онлайн-челендж Камишного.
Третя частина проєкту відкриється на початку жовтня у “Місцевому навколокультурному просторі” і матиме назву “Невідомий Камишний”. Тут експонуватимуть ранні твори художника, написані під час навчання та роботи з приватних колекцій. Проєкт триватиме до кінця осені.
У соцмережах художник, запрошуючи на виставку, писав, що можливо, це його останній творчий проєкт з подорожей.
“Хто знає, навіть дуже може бути. Втомився вже їх робити. Дуже дорого зараз робити виставки. Навіть коли виставкова зала безкоштовна, дорого обходяться транспортування робіт, розвішування, рами, афіші та інші витрати. А картини все менше і менше продаються. Тому падаєш духом, що займаєшся справою, яка не дуже потрібна людям”.
“Початок карантину відкрив мені Індію з неочікуваного боку. Вона виявилася не лише доброю, веселою і класною. Мене “вбила” ксенофобія. Це йшло від уряду. У коронавірусі почали звинувачувати мусульман і білошкірих туристів. Відкрито, вказуючи пальцями “Корона, корона іде”. Це було дуже принизливо і неприємно. На мій велосипед навіть діти з палками одного разу напали. Ніби то й дитячі жарти, але перерости це могло у великий конфлікт.
Було страшно, коли країна була закрита, літаки не літали. Паніка трохи відчувалася.
На творчість карантин вплинув, перш за все тим, що я не розраховував на такий довгий період. У мене закінчилися фарби і художні матеріали. Працювати було ні на чому. Випадково мені дуже пощастило - на кілька хвилин відкрили художню лавку і я встиг купити акрилові фарби і пензлі. Це дозволило мені малювати на газетах. До цього малював на альбомчиках для живопису, навіть на незаґрунтованих частинах. Де тільки не працював, але записав усе”.
Проте, художник досі вважає Індію своїм “місцем сили” і мріє при нагоді поїхати туди ще.
