Вадим Ліскі – підприємець та громадський діяч, один із співвласників ТОВ «Житомирський картонний комбінат», засновник житомирського Бізнес-клубу. Крім того, підприємець бере активну участь у житті міста, поширює принципи соціально-відповідального бізнесу, започатковує та реалізує екологічні проєкти та пропагує здоровий спосіб життя, зокрема і серед колективу підприємства.
Ви брали участь у запливі через Босфор, яку роль відіграє спорт у Вашому житті?
Звісно спорт для мене не є ані професією, ані чимось визначальним. Для мене це радше спосіб життя, навіть спосіб отримання максимального задоволення від життя. Більшість людей займаються спортом, в першу чергу, для здоров’я. Я – не виняток. Фізично відчуваю себе добре, коли системно тренуюся. Але звісно, у спорті, як і в бізнесі, мають бути «чекпоінти». Наприклад, у роботі - це прибуток, а в спорті - це якісь змагання. Звісно, не претендую на світові титули, але треба робитизрізи. І Босфор якраз один із таких «чекпоінтів».Всі учасники отримали величезне задоволення від самого запливу. До того ж, організація була на високому рівні. Відчувалася неймовірна атмосфера, всі люди максимально зарядженні на позитив.
Тобто спорт - це для емоцій ?
Мені здається - все життя для емоцій. А щодо спортивних цілей, то у кожного вони свої. Я завжди займався спортом, ще з дитинства. І бокс був, і футбол. Це було щось напіваматорське. Останнім часом серйозно зайнявся тріатлоном. І тут для мене справжнім взірцем став один мій друг, який у своєму досить поважному віці, більш як 60 років, зробив програму Ironman. Після цього я сказав собі – чому б і мені не виконати повний Ironman. Але хочу сказати, що спорт – це ще й дисципліна. Самодисципліна, у першу чергу. В бізнесі така навичка – цінніший золота. З дитинства пам’ятаю фразу «Спорт и труд рядом идут». І це дуже крута фраза. Думаю вона стала свого роду девізом мого життя.
Колектив Житомирського картонного комбінату активно бере участь у міських спортивних змаганнях. Чи можна вважати, що це ви так впливаєте на колектив?
Це – явне перебільшення. Хоча думаю, частково і я надихаю. Просто у нас дуже молодий і досить креативний колектив. Мені достатньо просто натякнути чи сказати «А», а хлопці і дівчата продовжують – кажуть «Б». Ми і у футбол граємо, і в запливі драгонботів беремо участь і, навіть, перше місце з пейнтболу минулого року вибороли, перемігши команди ветеранів та військових. У нас було кілька корпоративних заохочень. Наприклад, безкоштовні тренування з кросфіту, йоги, плавання. Впевнений, що такі колективні тренування допомагають людям краще розуміти один одного, згуртовують команди.
Ви одним з перших підняли питання формат діалогу соціально-відповідального бізнесу. Чи все у вас виходить, чи щось зробили по-іншому?
Коли я організував Бізнес-клуб, був здивований, що такого клубу не існує в Житомирі, що бізнесмени досить високого рівня не спілкуються між собою, а інколи, навіть, не знайомі. Треба сказати, що як тільки ми вийшли з нашою клубною ідеєю, люди наче чекали на це – ми отримали досить велику підтримку нашим ініціативам. Звичайно, хотілось, щоб хтось з членів клуба займав більш активну персональну позицію. Хтось підтримує все, а комусь треба доводити щось, доносити, що це важливо бути відповідальним, дивитися на екологічні питання, не можна зачинятися у своєму просторі, а треба думатипро місто, свою вулицю, якісь навчальні програми для дітей, про екологію в місті. Питання навіть не в тому, щоб зробити все своїми руками, за власні кошти, а питання у тому, щоб виносити ці питанняу публічну площину, щоб люди розуміли, що можна робити по-іншому. Тобто, власним прикладом показувати, що можна робити малі справи, які згодом здатні змінити життя всієї громади і стануть прикладом. В цілому ж, звісно, ідея клуба є вдалою. І попереду у нас багато нових проєктів. Але я дуже пишаюся тим, що основним об’єднуючим началом є принципи соціальної відповідальності. Простіше кажучи, ми об’єдналися не для того, аби щось там лобіювати, якісь комерційні інтереси, а для того, щоби просувати саме проекти КСВ, екологічно важливе, соціально актуальне.
Ви особисто і Бізнес-клуб порушували тему глобальних наслідків коронакризи для економіки країни.Як ви оцінюєте нинішні наслідки, наскільки вони апокаліптичні і чи буде гірше?
Найголовніше - це прораховувати декілька варіантіврозвитку ситуацій і бути готовим до них. У першу чергу, потрібно залучати експертів у цій галузі і розробляти протоколи одразу для декількох сценаріїв розвитку подій. Раніше я ініціював розробку протоколів, ми запрошували епідеміологів. Це було зроблено через те, що влада, як центральна, так і місцева, виявилися абсолютно не готові до кризи такого масштабу та природи. Це було схоже на поведінку маленької дитини, яка зіткнулася зі страшною ситуацією і не була до цього готовою, їй ніхто не казав про це. Тому я зрозумів, що треба користуватися досвідом експертів і розробити план взаємодії між різними інституціями – бізнесом, владою, громадою. Спочатку дійсно влада була не готова. Але крок за кроком почали наздоганяти. Зараз більшість людей розуміє, що таке вірус, як передається, на що треба звернути увагу. Мені здається, що 100% вірус не піде і ми навчимося жити з ним, але зараз суспільство готове, і навіть якщо ситуація буде розвиватися у гіршому сценарії, то люди вже знають, що робити. А головне, що так звані «дісіжнмейкери» вже опрацювали різні сценарії реагування.
Що ж стосується економічних наслідків, то я впевнений у тому, що цей процес незавершений. Він складний і багаторівневий. Весь світ важко долатиме наслідки коронакризи. І Україна – не виключення. До кожної кризи потрібно ставитися одночасно, як до нового шансу. Шансу щось змінити, щось оптимізувати, щось перелаштувати. А інколи - це ще й прямий поштовх до нових проектів і нових бізнесів.
Нещодавно ви оприлюднили початок проєкту «Карта розвитку Житомира». Про що цей проєкт і як він працюватиме?
«Карта змін» дуже гарна ідея, яку ми зараз реалізовуємо. Це такий інструмент діалогу між владою міста та громадою. Інколи влада може не підозрює, що є гострі питання, невідкладні, які потребують вирішення негайно і прямо тут. Наша карта може надати можливість донести конкретне питання, проблему. І влада в цьому випадку має реагувати. Або хоча б буде знати про ці питання. Як я це бачу: кожен громадянин буде активно використовувати цю карту для передачі меседжів до влади. Це сайт, заходиш на нього, там є карта, знаходиш місце, де ви бачите якусь проблему, наприклад, дірка в асфальті, і відмічаєш. Потім треба зазначити у чому проблема, можна навіть зробити фото. Представник влади дивиться, де саме є проблема, йому не потрібно їхати, проводити інспекцію, він вже буде знати, у чому полягає проблема.
Кому належить ідея проєкту, хто його вестиме та чи плануєте його супроводжувати на постійній основі?
Ідея була моя, а реалізовувати будемо з командою. Гадаю, що запущу цей проєкт, покажу, як це працює, як влада може бути ефективна та передам в руки влади. Реалізовуємо у найближчому районі, що можемо вирішити самотужки, але у майбутньому, коли нею починають користуватися більше людей, вона буде надкорисна для вирішення всіх питань у місті.
На вашу думку, які саме є проблеми у місті?
Проблем дуже багато.Зараз ми бачимо, що після реформи децентралізації у місті почалися якісь процеси, тому що на місцях з'явилося фінансування. Багато чого робиться, але проблем дуже багато - це стосується і комунальних підприємств, і комунікації з владою, і бізнес-привабливості регіону.
Якщо тезово, то виглядає десь так. Теза перша, потрібно стимулювати громадянську ініціативу. В тому ж числі через такий проєкт, як наша Карта Розвитку Житомира. Люди мають бути більш активними у визначенні пріоритетів розвитку міста. До речі, на це спрямований і інститут громадського бюджету, теж дуже правильний проєкт. Друга теза, якщо ми говоримо про розвиток і зміни, то має бути чіткий план. В Житомирі, наприклад, колись створили Концепцію інтегрованого розвитку. Це досить цікавий документ, який має бути підкріплений зрозумілою дорожньою картою проектів.Третє, потрібно провести аудит житлово комунальної системи в місті. Вас ніколи не дивував той факт, що для ремонту каналізаційних труб доводиться по декілька разів зривати новопокладений асфальт? Мене це завжди дратувало. Має бути комплексний і системний аудит. Четверте, транспорт. Мені подобається, що останнім часом відбувається довкола єдиного квитка. Не подобається тільки одне – затягування. Все дуже повільно. Потрібно максимально прискорювати процес запуску соціальної карти Житомирянина. І таким чином, оптимізовувати роботу управлінського апарату. П’яте, екологія. Колись Черчиллю запропонували під час війни урізати фінансування на культуру. Тоді він сказав, - «За які ж тоді цінності ми воюємо?». Я би хотів, щоби ми так ставилися і до екології. Як би важко нам не було, але ми маємо дбати про довкілля. Мова йде про цілком конкретні проєкти – відмова від поліетилену, очистка водойм, аудит зелених насаджень та програми з їх збільшення. Ну і звісно, мене, як підприємця, не може не турбувати питання взаємодії влади і бізнесу. Адже комфорт ведення бізнесу – це робочі місця, збільшення відрахувань до бюджетів, покращення статків населення.
Якщо зупинитися на останньому, що потрібно змінити, щоб покращити бізнес-клімат в місті?
Нещодавно був оголошений рейтинг міст з конкурентності бізнесу. І Житомир там – середнячок, десь на 11 позиції. Мені здається, це потрібно покращувати. Адже комфорт ведення бізнесу – це робочі місця, збільшення відрахувань до бюджетів, покращення статків населення.
Але тут треба трохи розрізняти види бізнесу. Є великий корпоративний бізнес, якому дуже важливо наявність інженерних підключень, електрика, газ, водопровід - з цим у місті дуже великі проблеми, можливість їх вирішити є. Це не тільки інвестування у прокладення мереж, дуже багато полягає в адмініструванні і організації. Друге - це люди, підготовлені, які навчалися і мають освіту, знання, які можна використати на підприємстві. Це дві основні проблеми, які потребують вирішення. З іншого боку - це середній бізнес, який також треба підтримувати, це і можливість отримувати швидко дозволи, без усіляких бюрократичних випробувань, можливість отримати підтримку від міста, як приклад, компенсація кредитів. Але в цілому, я не бачу в цьому напрямку проблем, яких не можна було б вирішити. Все вирішується – через діалог і порозуміння.
Пресслужба Вадима Ліскі
