Хто такий Сергій Сухомлин для жителів Житомира? Міський голова, хороший керівник, прогресивна людина. Та яким він є поза роботою, чим захоплюється та як проводить свій вільний час – знають не всі. З міським головою Житомира поспілкувалися про дитинство, командну роботу, сімейне життя та мрії.
— Яким було ваше дитинство? Який спогад з дитинства вам найбільше запам’ятався?
— З глибокого дитинства я пам’ятаю спогад, коли мені було два роки, приїхала бабуся і подарувала на день народження пістолетик, який стріляв кульками, пам’ятаю черепаху, яка виповзала з під стола. Дитинство пройшло на полігонах, на військовій техніці, рились, шукали патрони, запускали ракети — було весело. Батько військовий і ми кожних два роки переїжджали на нове місце. З одного боку це було досить важко — кожних півтора-два роки змінювати друзів і знаходити нові знайомства. Але згодом це, мабуть, допомогло в житті вибудовувати комунікацію.
— Чому ви знову балотуєтесь на посаду міського голови?
Для нормальної людини влада — це тягар. Я ще коли йшов на перші вибори завжди говорив: якщо стану мером, то піду на другий термін. Лише два терміни мені достатньо, щоб показати та довести собі й іншим, що можна чогось досягнути. Досягнення результату — це командна гра.
— Хто ваша команда?
Пропозиція — це не політикани, а, як говорить один з нас, люди зі шрамами. Мені подобається цей вираз. Люди, кожен з яких має свою історію: історію успіхів, історію поразок, історію помилок, історію досягнень. Кожен з команди “ПРОПОЗИЦІЇ” доповнює один одного. Мені подобається Ніцше. Саме його твір “Шлях від людини до надлюдини”. Завдання людини за свій життєвий період стати трішечки кращою. Це просто нормальні амбіції довести собі та іншим, що ти можеш і команда може. Не можна зрадити команду, адже це ті люди, які в тебе повірили. Вони поряд з тобою і точно хочуть гарного майбутнього своєму місту. Мій принцип — ми не повинні старатися когось перемогти. Якщо ти можеш перемогти самого себе — ти можеш все.
— Як на вашу роботу реагують дружина та діти?
Не показуєш інколи що важко. Інколи хочеться просто все кинути, розвернутися і піти. Тим більше є чим займатися в житті. Є чудова сім’я. Деколи приходиш додому і просто не можеш говорити. Дружина знає ці моменти. Не те що ти фізично не можеш говорити, просто тата не чіпаємо і тато годину приходить в себе. Я вдячний дружині. Вона з повагою ставиться до мого вибору, а я поважаю її роботу. Ми домовилися, що цей етап життя я в тому числі присвячую своїй роботі та, на жаль, не так багато часу приділяю сім’ї. А діти — це просто енергія, якою ти заряджаєшся. Молодша намагається дочекатися. Не лягає спати доки тато не прийде побажати доброї ночі. Це вже ритуал кожного вечора. Вона знає чим тато займається і розуміє: тато головний в місті, тато за все відповідає і татові не потрібно заважати, а треба допомагати.
— Про що мрієте?
Якщо мріяти, то я хочу тиждень відпустки для себе і своєї сім’ї. Хочеться, щоб діти жили в спокійній вільній країні, яка знає чого вона хоче і яка знайшла б своє місце на карті світу. Визначилась вже. І просто жити.
Пресслужба політичної партії «Пропозиція»
