У вівторок, 9 березня, відзначають 207-му річницю від дня народження українського Кобзаря Тараса Шевченка. За своє життя він написав 237 віршів та поем. Журналісти Житомир.info поцікавилися у перехожих, які твори Шевченка вони пам'ятають?
– «Не хочу починати «Як умру, то поховайте...», якось в такий чудовий день негарно», – каже Ігор.
– «І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої;
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що це я,
Що це ж та молодость моя…
Не знаємо (скільки виповнюється), 1816-й, здається, його рік народження, якщо не помиляюсь», – відповідає Леся.
– «Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає...»
Шевченку 207 років виповнюється», – говорить Ольга.
– «Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма», – згадує маленька Аделіна
Продовжує вірш «Реве та стогне Дніпр широкий» мама дівчинки Людмила.
– «І блідий місяць на ту пору
З-за хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів», – декламує Людмила.
– «Любили Шевченка, але з віком тут воно здається, а загадати важко», – ділиться пенсіонер Володимир.
– «Мені тринадцятий минало». Його вірш?
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так весело було?
Думаю, для нашого віку це багато. «Заповіт». «Як умру, то поховайте мене на могилі...». «Реве та стогне Дніпр широкий» – це теж його? Вони легко завчалися, і всі дітки вивчали його, і то було обов’язково. Щоб не вивчити вірш Шевченка...», – розповідає Неля.
Як у «карантинному» Житомирі відзначили 207 річницю від дня народження Шевченка, дивіться у фоторепортажі
