Житомир – одне з небагатьох міст України, у якому зберігся кінний патруль.
З початку травня до патрулювання лісопаркових зон Житомира повернулися поліцейські-кавалеристи.
Ловелас, Мулат, Машка та Ласточка – спецзасоби за документами, але для своїх вершників вони вірні напарники та друзі. Кавалеристи зізнаються, що навіть у вихідні намагаються прийти обкатати свого коня. За кожним з поліціянтів закріплений свій кінь, якого необхідно щодня доглядати, чистити, обкатувати упродовж двох годин, годувати. Один кінь в день їсть 10 кг сіна, 5 кг вівса та 2 кг буряка.
«Які ж вони гарні!», «Синку, дивись, коники», «Можна сфотографуватися?», «Клас!», «Фоткай, фоткай» – такі вигуки весь час лунають вслід проїжджачому кавалерійському патрулю. Вершники вже давно звикли до такої уваги, адже служать тут вже дуже давно – від 10 до 19 років. Охочим сфотографувати коней чи сфотографуватися з патрулем чоловіки не відмовляють, проте посидіти верхи чи покататися під час патрулювання – заборонено.
Як зазначають вершники, коні – це, в першу чергу, психологічний засіб впливу, адже вони нікого не залишають байдужими. Коні викликають позитивні емоції та водночас зловмисник двічі подумає, чи варто зв’язуватися з кінною поліцією. А ще коні більш маневрові, ніж, наприклад, велосипеди, адже з легкістю можуть рухатися як піском, так і високою травою чи водою.
Про першу жінку, яка служила у житомирській кінноті, можна прочитати тут
