У грудні традиційно ми готуємося до новорічно-різдвяних свят: обираємо подарунки близьким та прикрашаємо свої оселі. Найпопулярнішими з прикрас є іграшки на ялинку. Різноманітних форм, кольорів, розмірів, виготовлені з різних матеріалів ялинкові прикраси супроводжують нас з найдавніших дитячих спогадів та є неодмінним атрибутом святкового настрою.
Сучасні ялинкові прикраси виготовляють переважно з пластику, вони легкі, довго мають гарний вигляд, їх важко зламати. Проте так було не завжди. Ми всі ще пам’ятаємо часи, коли поширеними були іграшки зі скла, дощику, паперу, виготовлені та розписані вручну.
Про історію ялинкових іграшок, чому в радянські часи ялинку прикрашали скляними овочами та якими були традиційні українські святкові прикраси, розповіла голова обласної організації народних майстрів "Мистецьке Полісся" Анна Івченко.
“Я не можу назвати себе колекціонеркою іграшок, бо моя колекція дуже маленька. Кількість екземплярів я не знаю, ніколи не рахувала. Збирати їх я почала спонтанно. Колись мені запропонували вести екскурсії на фабрику ялинкових іграшок. В автобусі їхати було довго, людям потрібно було щось розповідати. Але як можна розповідати і не показувати? Тож я і почала збирати іграшки. По родичах, на барахолках, на базарчиках шукала. Купувала навіть за кордоном. Була така історія, що поїхали зі знайомими у Німеччину. Всі витрачали свої гроші на техніку, а я пішла у фломаркт і на всі гроші накупила там ялинкових іграшок. Фломаркт - це як наш блошиний ринок.
Ось подивіться. Тут є ангел на конику, сніговик, карусель. Це Німеччина, Австрія. Ці іграшки вирізалися з дерева, точилися вручну, а потім пензликом розмальовувалися. Зверніть увагу на їхні форми та зображення. Тут зібрані іграшки різних років, але вони мають спільну ідею - маленькі новорічні іграшки, виточені з дерева і розписані вручну.
А ось у цій сірниковій коробочці ховається сюрприз. Уявіть, як колись робили таку приємність. Дарують коробок, людина його відкриває - а там і Діва Марія, і Йосип, і цілий вертеп!
Такі солом’яні іграшки можна назвати традиційними українськими. Проте спочатку вони виготовлялися не для прикрашання ялинки, а для прикрашання хати, дому. Вони були легкі, ворушилися з вітром, і нашим предкам подобався її золотистий блиск. У хаті ставили Дідуха, який був оберегом, символом достатку, багатого врожаю.
За Петра І ялинка витіснила дідуха, тож почали прикрашати ялинки. У ялинках не було ніякого сакрального змісту, проте вони були постійно зеленими. Тож солом’яні іграшки перекочували на ялинки.
Іграшки робили з дерева, паперу, картону, скла, проте ялинки ставили не скрізь, а часто лише у заможних будинках, то і форми іграшок були з претензією на щось високо світське, вишукане. Після революції, за радянських часів виникла традиція збирати дітей на “ялинкові святкування”. Оскільки за радянських часів Різдво, як релігійне свято було заборонене, Святого Миколая “забули” і придумали Діда Мороза та Снігуроньку. Зараз ми їх декомунізували і повернули Святого Миколая. А традиційний у Європі Санта Клаус - це ж і є Святий Миколай. Просто різні звучання одного імені святого.
Популярними були скляні гірлянди. У моєму дитинстві деякі дівчата іноді вішали ці гірлянди собі замість намиста.
Дуже багато прикрас радянського часу були паперовими, з пап'є-маше або з фольги. Шишки, горішки фарбувалися у золотистий колір і вішалися на ялинку.
Європа, на відміну від нас, гралася зовсім іншими іграшками. Ось, наприклад, різдвяний магазин 50-х років з продавцем і касовим апаратом. Популярними були коні, поїзди, солдатики, домашні тварини, будиночки, каруселі.
Іграшки виготовляли з вати, блискіток, натурального дерева і талашу. Талаш - це листя кукурудзи. Радянські іграшки з вати потім розфарбовували.
Цікава тема - це іграшки з пап'є-маше. Їх виготовляли так: брали форму і шар за шаром на неї наліплювали папір. Потім висушували, розрізали навпіл, діставали форму, а половинки склеювали. Таку легку паперову іграшку розмальовували. У моєму дитинстві з вати робили навіть “сніжні” ялинкові гірлянди.
Такі скляні старовинні іграшки кріпилися на ялинку не на підвісках, а за допомогою прищіпочок.
Іграшки на політичну тематику у радянські часи були дуже поширеними. Часто робили кульки з портретами “вождів”. Адже ялинку прикрашали в першу чергу діти. І їм з дитинства вкладали в голову потрібні партії ідеї, це впливало на рівні свідомості та підсвідомості.
Іграшки були своєрідною рекламною компанією, пропагандою, агітацією, нав’язуванням певних смаків та способу мислення.
Пишалися тим, що першими полетіли у космос, тож на ялинку вішали космонавтів.
Чому були популярними овочі і фрукти? Під час Хрущова почалися овочі і фрукти, а під час Сталіна була популярна так звана “продовольча програма”. Тоді були часи скрути, тож ця програма була покликана популяризувати вирощування овочевих культур, розведення тварин, щоб населення разом кинулося на виконання цих програм. Ось були такі іграшки як свійська птиця - ось до прикладу така прекрасна курка. Або ось ваш улюблений баклажан, полуниця, виноград, огірок.
Ось ця іграшка - з мого дитинства. У мене було багато казкових будиночків і я їх дуже любила. Щоразу прикрашаючи ялинку, я уявляла себе у казковому лісі, на галявині перед таким казковим будиночком з каміном.
Існує цікава версія виникнення скляних ялинкових кульок чарівниками-науковцями. Вони колись шукали філософський камінь, якій мав перетворювати предмети на золото. Ці люди мали лабораторії з великою кількістю колб та використовували ртуть. Колби, у які потрапляла ртуть, мали сріблясте блискуче обрамлення. І ось коли у того народу, який мав традицію наряджати новорічне дерево яблуками був неврожай яблук, вони звернулися за допомогою до свого чарівника, який запропонував замість яблук використати його блискучі колби. Так і виникли новорічні скляні кулі. Ці кулі у моїй колекції - сучасні, проте вони гарно ілюструють традицію ручного розпису.
Ви знаєте, що це таке? Ні, не НЛО і не шишка.
Колись світлофори були не такі, як зараз. Вони були підвісні. І кольори в них було лише два. Це - підвісний світлофор.
Через ялинкові іграшки популяризували спорт. Ця іграшка - баскетбольний м’яч.
Була ціла серія іграшок з дощику. Сам по собі дощик теж був дуже популярним і було модно повісити велику кількість “дощика” від верхівки і до низу ялинки. А нижню частину ялинки вважали естетичним та гарним “заховати” у величезну кількість вати, яка символізувала сніг.
На мою думку, погано, що більшість сучасних новорічних іграшок пластмасові та штамповані, не є ні унікальними, ні крихкими чи цінними. Бо це у дітей, які наряджають ялинку, виховує почуття одноразовості світу. Я користуюся одноразовим посудом і викидаю його, він мені не цінний. Іграшка, яку я повісив, одноразова і не є цінною. Щось у житті я теж зроблю як-небудь, бо я не маю чим дорожити і не вмію це цінувати. Тобто, це переноситься на спілкування між людьми. Старі іграшки розвивали у людини бережне ставлення до чогось, розуміння важливості зберегти щось. І відношення до світу предметів переносилося на відношення у світі людей”.
Гортайте карусель, роздивляйтеся частину колекції житомирянки та пишіть у коментарях, які ялинкові іграшки були у вашому дитинстві.
Анна Максимова для Житомир.info
