Увагу житомирян та гостей міста привертає великий старовинний особняк на розі вулиць Великої Бердичівської та Шевченка. У реєстрі пам’яток архітектури місцевого значення Житомира він має номер 18, датується другою половиною ХІХ сторіччя, 1886 роком, та знаходиться за адресою м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 61. Зараз тут знаходиться Дім української культури. Раніше тут був РАЦС, до цього десятиріччями базувалася школа № 22. А от на початку 20 сторіччя тут жив житомирський нотаріус Іван Філіпов.
Розповісти про будинок та його господаря для Житомир.info погодився краєзнавець, головний спеціаліст Державного архіву Житомирської області Руслан Кондратюк.
“Іван Філіпов – житомирський нотаріус. Він не корінний житомирянин. Приїхав в Катеринославської губернії, а згідно з документами, він родом з південної Київщини (сучасна Черкаська область). Він закінчив Харківський університет, юридичний факультет, і працював на юридичній стезі – присяжним, повіреним, потім став нотаріусом. Певний час він проживав в районі Бердянська, Маріуполя, а потім переїхав у Житомир, де працював державним нотаріусом при Житомирському окружному суді. У нього була дружина та двоє дітей, які, на жаль, померли маленькими. Для себе та своєї родини він збудував будинок. Очевидно, що у місто він приїхав з чималим статком, бо більшість нотаріусів, які були до нього і при ньому, таких особняків не мали.
Про цей будинок варто сказати ще те, що Філіпов купив не просто шматок землі. Він купив ділянку, на якій вже була дерев’яна садиба. Філіпов прибудував до старого будинку фасадну частину. Можна сказати, що тут два в одному – будинок 19 сторіччя і будинок 20 сторіччя. П-образний виступ – це і є частина старішого будинку. Фасад – це будинок, зведений у 1903 році.
Деякі дослідники кажуть, що тут у нього була нотаріальна контора. Але це не так, він поділяв свій житловий простір і робочий.
Іван Філіпов вирізнявся з череди нотаріусів. Багато документів збереглося в архіві. Він обслуговував не лише житомирських клієнтів, але й з Волинської губернії. Він був дуже популярним. Займався благодійністю.
Це типовий класичний особняк. Є документи "квартирної присутності", які вказують, хто жив на квартирі. То тут на квартирі ніхто не жив, тут жила лише його родина, в найм він не здавав.
Судячи по об’єму кімнат і зали, він розраховував на велику родину і довге життя тут. На жаль, подальша доля Івана Філіпова нам невідома – після революції він не простежується. Вважають, що він виїхав. Ми шукали сліди, але не змогли знайти. Він не був репресованим. Його останні нотаріальні справи, які ми знайшли, датовані 1917 роком”, – розповів Руслан Кондратюк.
За словами краєзнавця, особняк у таких масштабах – явище для Житомира не характерне. І його цінність у тому, що він чудово зберігся. Висота вікон, дверей, ліпнина - практично нічого не змінилося. Це єдиний житловий особняк у Житомирі, який так добре зберігся.
На жаль, не збереглися дореволюційні плани поверхів, де було б вказане призначення кімнат. Проте, поділ кімнат, схоже, теж не змінився.
На другому поверсі були спальні і, ймовірно, дитяча. Зараз тут бухгалтерія.
Із одного з кабінетів можна вийти на балкон. На жаль, краєвид на місто закриває багатоповерхівка навпроти.
З другого поверху є вихід на горище. Тут можна подивитися на цеглу, з якої змурований будинок.
У залі зберігся вихід у сад, який, за думкою краєзнавця, міг простягатися аж до рогу вулиць Шевченка/Ріхтера. Тут збирався тогочасний міський бомонд, проводили благодійні вечори, аукціони та бали.
У старому крилі раніше, ймовірно, жила прислуга, потім був архів РАЦСу, зараз тут кабінети управління культури.
У будинку частково збереглася одна зі старовинних пічок. Пічки робилися з виходом одразу на дві кімнати.Система опалення була влаштована так, що у підвалах були основні обігрівальні прилади, а по таких каналах в стінах тепло підіймалося наверх.
Практично всі підвали зараз замуровані, потрапити можна лише у маленьку частину, яку використовують за технічним призначенням. У подальшому планують взяти дозвіл на відкриття підвальних приміщень та дослідження їх з істориками та краєзнавцями
У Домі української культури намагаються відтворити дух старовинного будинку і розповідають художні історії про те, як тут жила родина Філіпових, як вони проводили вечори у камінній залі, грали на роялі та були щасливими. А для того, щоб здійснилося ваше бажання, тут пропонують загадавши його, потерши одну з троянд на старовинній пічці.
Анна Максимова, фотокореспондентка Житомир.info
