12 березня до Житомира евакуювали мешканців села Королівка Київської області. Передмістя Києва за останній тиждень зазнали масштабних руйнувань. Російські окупанти відрізали селища від електроенергії та зруйнували десятки будинків. Жителям доводилося днями сидіти в укриттях та ховатися від постійних обстрілів ворогів.
У Житомирі переселенців зустрічають волонтери і надають тимчасовий прихисток у закладах освіти.
Дорога до Житомира була спокійною, кажуть переселенці.
«Ми приїхали з Бучанського району, дякую, доїхали спокійно, ми допомагаємо людям переїжджати з нашого села, села Королівка, Там дуже страшно, дуже страшно», – каже переселенка з села Королівка Наталія.
Мешканці розповідають, що від ворожих обстрілів згоріло майже все село, на жаль, були жертви серед мирного населення.
«Усі хати погоріли майже і трава горіла, дерева горять і усе горить. Ховалися у погребах і підвалах, з тиждень, як почали літаки летіти і бомби кидати. Були запаси (їжі), накупили муки, то вийдемо бігом млинця якогось спечемо, картоплі зваримо та й так і сиділи. Сильно бомбили, стріляли, літаки кидають бомби, і три рази я вже не тей…. і хати одразу горять, займаються і все», – ділиться переселенка з села Королівка Ольга.
Жінки кажуть, що російські солдати, коли заходили у село, то вдиралися до будинків і трощили телефони місцевих жителів.
«Ми по центру вулиці живемо, у нас вулиця Петровського, так, на початку вулиці вони вже були, заходили в хату, а до нас ще не дійшли, стріляли через наші голови. Мало того, що вони беруть і роздавлюють їх (телефони), так ще ж жінка стала «Та що ж ви таке робите? У нас немає світла», а він (російський солдат) взяв автомата і випустив увесь живіт, відразу впала мертва. І нас попередила наша місцева староста, сказала, що цю ніч, що минула, то буде пекло, тому чудом нам організували автобус. Молоді виїхали ще раніше, тиждень тому, ті, у кого були машини у західні області, а старенькі залишились, і в кого яке господарство: корови, свині, вони трималися до останнього, але раз так вбивають, мабуть, душ до тридцяти привезли нас сюди. Тепер не знаю, далі кажуть, повезуть», – додає інша переселенка Марія.
У стінах приватної школи «Сяйво» переселенцям дають поїсти та відпочити, аби наступного дня продовжити шлях до Польщі.
«Перша місія – допомагати людям у цій біді, їх втішати, приймати, щоб їм тут було затишно, приємно, стараємося смачно покормити. З продовольством нам і міська рада допомагала, і Тернопіль, і Польща, і Луцьк був», – говорить волонтерка Ольга.
Ще до початку широкомасштабного вторгнення росії у школі підготували укриття зі спальними місцями для безпеки учнів закладу. Зараз тут ночують і місцеві мешканці, і переселенці.
«З цього місця, воно нам так послужило, ми евакуювали більше тисячі людей. В середньому 50 людей вранці ми перенаправляємо до кордону з Польщею. У нас працюють волонтери, навіть є один волонтер Павел з Польщі, ми йому дякуємо, десь 15 дітей він бере у свій автобус. І тут волонтери спільно з Церквою Різдва – теж брати наші, вони своїми машинами, своїм транспортом вдень 50 людей евакуюють до кордону. Це люди Київська область, Андрушівка було декілька партій, Попільня – декілька партій. Яка місія наша? Прийняти, дати вечерю, переночувати, а вранці відправити на кордон», – розповідає директорка Житомирської загальноосвітньої приватної школи «Сяйво» Галина Шостенко.
Як Житомир приймав переселенців, які вимушені залишати рідні міста і села через російську агресію, у міському колегіумі та у гуртожитку професійного ліцею - дивіться у сюжеті.
Нагадаємо, ввечері 8 березня Сергій Сухомлин інформував, що вимушених переселенців зі Сходу, Харківської та Київської областей розміщують у житомирських школах та дитсадках, та називав номери закладів. Пізніше мер пояснив, чому оприлюднює інформацію про розміщення біженців у школах та дитсадках.
Як повідомляв Житомир.info, 8 березня житомиряни допомогли біженцям з селища Макарів Київської області, автобус яких потрапив під обстріл. Житомирські волонтери збирають медикаменти для лікарень, тероборони та ЗСУ і цілодобово приймають та розподіляють гуманітарну допомогу, формуючи набори для військових і переселенців.
