З початку війни в Житомирському перинатальному центру народилося 56 малюків.
Про це йдеться у повідомленні, розміщеному 18 березня на Facebook-сторінці центру.
«Незважаючи на війну, життя продовжується. З початку війни в Житомирському перинатальному центру народилося 56 малюків. Ми як і раніше надаємо медичну допомогу нашим жінкам та новонародженим, а також біженкам з усієї території України», - інформує медичний заклад.
Також оприлюднена історія породіллі Віти Пушкарук, яка була вимушена залишити свій рідний дім та заради порятунку ще ненародженого малюка виїхати в Житомир.
Страшно, то коли як? Від 24 лютого для мене це поняття наповнилося зовсім іншим змістом. Спочатку в голові лунало “не вірю!”, але після перших ракетних пострілів інстинкт звідусіль верещав “тікай”. А чи далеко можна втекти на 36 тижні вагітності, маючи в анамнезі важкий перебіг та кесарів розтин? Залишала я Київ за 15 хвилин, по дорозі обдзвонюючи усі пологові будинки, які б могли мене прийняти. Бородянку та Васильків уже бомбили, а Житомирський обласний перинатальний центр 26 лютого ще працював… А от 1 березня вже ні. Ракетним обстрілом будівлю одного з найкращих пологових будинків України було понівечено. На всіх поверхах споруди вибуховою хвилею викорчувало вікна (лише в реанімації та в операційній шибки встояли, як кажуть очевидці, то була Божа милість, в іншому випадку смерті немовлят та породіль було не уникнути).
Індульгенцію на сльози я собі не надавала протягом вагітності, але того дня вони, сповнені безнадії та відчаю, полилися рікою. Куди далі? Подальша дорога в моєму стані малювала ненайкращу перспективу - смерть мені та дитині.
На щастя, 8 березня Житомирський обласний перинатальний центр відновив свою роботу, правда, у підвалі. Воєнний час - лакмусовий папірець перевірки коефіцієнту людяності. І я з рукою на серці заявляю, в цьому пологовому він зашкалює.
12 березня, ніч, підвал, операційна - все як в тумані. Я не пам'ятаю імен тієї команди спецназу, яка врятувала мене та дала життя моєму сину, але все своє життя пам'ятатиму їхні обличчя, їхні важкі, турботливі погляди, їхню стовідсоткову віддачу і прагнення допомогти. Знайте, то безцінно!
Це нічого, що реанімацію розмістили в пральній, а палати зробили з кабінетів сестер хазяйок. Кому не вистачало місця - спали на ліжках в коридорі, часі такі, що поробиш… Але кожна вагітна, кожна породілля, з якого б куточка Україні не була, знайде тут свій прихисток та допомогу справжніх професіоналів.
Безмежно дякую вам за сина!
Все буде Україна!
Нагадаємо, ввечері 1 березня в результаті обстрілу Житомира на вулиці Романа Шухевича загорілися житлові будинки, повибивало вікна у міській лікарні та обласному перинатальному центрі. Житомирський обласний перинатальний центр, який після обстрілів тимчасово не працював, 8 березня відновив роботу.
Як повідомляв Житомир.info, За перших сім днів війни, яка почалася 24 лютого 2022 року, в пологовому відділенні у Житомирі народилися 53 українці, більшість з них – хлопчики. Від початку війни і до 11 березня в Житомирській області було зареєстровано 130 шлюбів та народження 100 немовлят.
