Понад 100 кілометрів пішки разом із коровами. Коли з Ірпеня почалась евакуація, один із жителів не поїхав, бо в автобусі не було місця його бичку та корові. На всі вмовляння залишити тварин, чоловік не погодився й самотужки вирішив дістатися до родичів на Житомирщині. І день, і ніч йшов пішки, не зважав на обстріли і таки дістався дому.
Про це йдеться у сюжеті ТСН від 20 березня.
«Прийшли корови із Ірпеня, ось що росіяни наробили. Бідолашним тваринам немає куди подітись», – так кажуть на відео кияни, ошелешені коровами на столичних вулицях.
«Це б яким я був падлюкою, якби я кинув. Як би я дивився в дзеркало, в очі, як людям дивився б», – каже 44-річний Андрій Михайлов, який пройшов з тваринами весь шлях порятунку.
Андрій каже: не пробачив би собі, якби залишив їх під кулями. Адже спочатку разом із коровою Мартою та биком Тройкою сидів під обстрілами в рідному Ірпені, потім ховався з ними у місцевому болоті. Тож, коли оголосили евакуацію, і тікати на Житомирщину вирішив разом з тваринами.
«Київ перша ніч, потім Білогородка, Гнатівка, потім ішов на Бишев, а потім уже був Коростишів», – пригадує чоловік.
За тиждень пройшли 15 сіл. Увесь цей час, побачивши відео, чоловіка з Тройкою і Мартою шукали волонтери. Намагалися попередити, що Житомирська траса, де повно росіян, смертельно небезпечна. Допис перепостило понад 2 тисячі людей, але марно. Ті, хто стояли на блокпостах, соцмереж не бачили і сприймали Андрія за диверсанта.
«В Бишеві тоже зупинилися, кажуть «Збройні Сили України», наставили стволи, на коліна, чуть свої не пристрелили. Що в сумках? Показав. Кажуть, реально бєженец. Подивились, питають, вода є? Кажу, що нема, дали якісь шоколадки чи шо там», – розповідає Андрій.
Допомагали чим могли і люди в селах, каже чоловік. Пропонували і житло, і їжу, але Андрій обирав ночівлю просто неба.
«Пригощали, питали шо потрібно, я, грубо кажучи, брав що треба. Якщо хочете, допоможіть худобі водою», – розповідає рятівник худоби.
Так Андрій і худоба пройшли понад 100 кілометрів. Останні 15 – до дідової хати, коли тварини вже дуже втомилися, їх підвезла вантажівка. Вдома на чоловіка вже чекала тітка Тетяна, з якою він не спілкувався майже 1,5 року.
«Дуже я переживав, бо у нас були складні відносини, непорозуміння були. А як кажуть, у тітки відбулись сердечні зміни і вона сказала «молодець», – каже Андрій.
«Я як побачила Андрюшу, що він іде з коровами, я йому кинулась на шию, обняла й гаряче поцілувала, пригорнула його, кажу, яка ж ти розумнічка», – додає тітка Тетяна.
Найбільше порятунку з-під обстрілів має радіти Тройка, сміється його господар, адже він тепер – єдиний бик на два села.
Але і Андрію в селі усі неабияк раді, адже слідкували за його пошуком через Інтерент і дуже переймалися. А от сам Андрій нічого надзвичайного у своєму вчинку не бачить.
«Просто, як кажуть, це моя робота, моя відповідальність», – каже Андрій.
