7 березня Михайло Нарубалюк був на цілодобовому чергуванні, того ж дня у Житомирі близько 20 години ворог обстріляв нафтобазу. Чоловік згадує: пролунала повітряна тривога, всі спустилися в укриття, потім пролунав сигнал – треба виїжджати на ліквідацію наслідків вибуху. На той час рятувальники не знали, куди вони їдуть. Михайло каже: їхали в невідомість, а коли побачили масштаб трагедії – жахнулися.
«Приїхали на нафтобазу, почали гасити, були дуже великі хлопки нафтопродуктів, загорання, почали подавали вогнегасні речовини, але, самі розумієте, по цих масштабах – це дуже було складно. Було декілька напрямків для гасіння пожежі, випадали стволи на охолодження ємностей з паливно-мастильними матеріалами. Пройшло, певно, декілька годин, після того ми побачили, як в цистернах почали закипати нафтопродукти. Після того виник дуже великий вибух. Ми покидали все своє оснащення, щоб врятуватися, бо тією ударною хвилею нас могло накрити, і всі могли згоріти заживо. На щастя, на той час не було поблизу житлових будинків і ніхто з мирних жителів не постраждав», — розповідає командир відділення 2-ої ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України Житомирській області Михайло Нарубалюк.
Михайло зізнається: це був найскладніший виклик за майже 23 роки служби.
«Був дуже великий стрес. Коли ми виїжджали на перший виклик на Богунію, я у своєму житті ще такого не бачив ніколи, і після ліквідації наслідків, коли я вже змінився з чергування і прийшов додому, я в дружини попросив, щоб вона мені дала заспокійливе, тому що в мене був шок і я не міг заспокоїтись. Я був вражений цими масштабами, які були після цього вибуху. Так само і після нафтобази, було дуже страшно. Ми за своє життя ніколи не переживаємо, переживаємо за тих, хто нас оточує, за бійців в першу чергу, а якщо є люди постраждалі, то, звісно, і за них», — каже Михайло Наробалюк.
Артем Задерейко був залучений до ліквідації наслідків авіаційного удару, який стався 1 березня на Богунії. Рятувальник розповідає про ліквідацію наслідків та на що було схоже місце події.
«Коли ми прибули туди, все було більш схоже на постапокаліптичний малюнок: зліва зруйновані вщент будинки, все горить, справа лікарні, гуртожиток повністю без вікон, крики людей. Звісно, ми прибули і одразу почали проводити евакуацію населення, потім розбір конструкції, в першу чергу там, де, за наявною інформацією від тих людей, які там перебували, могли знаходиться люди. Після цього ми вже приступили до ліквідації самої пожежі. Потрібно розуміти, коли ти приїжджаєш на місце виклику, в тебе відповідальність не тільки за себе, а за весь особовий склад, потрібно підготувати їм найбільш безпечні умови праці. Всі, мабуть, може, десь хтось більш глибше, хтось менш глибше, в душі боялись, але коли ти працюєш в ДСНС, ти маєш розуміти, що коли йдеш на цю роботу, можуть бути ризики», — розповідає начальник караулу 2-ої ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України Житомирській області Артем Задерейко.
Артем зізнається: побачене викликало шок, який неможливо передати словами.
«Таке навіть ворогу не побажаєш. Коли чоловік стоїть під зруйнованою будівлею і чекає, поки його дружину дістануть з-під завалів. Він плаче, плачуть діти, розумієте, це не передати. Потім після приїзду до частини – тут всі – чоловіки, і деякі по 25 років працюють – всі мовчали, просто у всіх була така психологічна яма, вона не проходить, і таке просто не забувається. Ці спогади вже залишились на все життя. Полегшення не прийшло, така зараз сліпа глуха ненависть до людей, які в цьому винні. Я думаю, що ніколи прощення їм не буде», —говорить Артем Задерейко.
Від авіаобстрілу у Житомирі постраждав і ліцей № 25. Юрій розповідає, що це був звичайний день, прийшов на зміну, займалися своїми щоденними справами, потім надійшов виклик. Команда швидко зібралася і направилась до місця події.
«По прибуттю ми побачили, що було зруйновано пів школи. Спочатку було видно полум'я, ми гасили, щоб дістатися до завалів, щоб їх розібрати з глибини і все загасити. Ми здійснили розбирання конструкції, доводилось розбирати і гасити одночасно. Під час розбору завалів було виявлено безліч підручників, дитячих малюнків, творів, витворів мистецтва, на це також було дивитись непросто. Також нам було повідомлено, що на тому місці, де був завал, знаходився клас хімії, і була велика можливість зараження якимись відходами, можна було надихатися. Не сподівався, що таке взагалі може статися, якісь місця для навчання, чиясь праця роками була зруйнована», — розповідає рятувальник 2-ої ДПРЧ 1-го ДПРЗ ГУ ДСНС України Житомирській області Юрій Кожемякін.
Юрій розповідає, що рідні завжди хвилюються за нього, та запевняє: рятувальники завжди готові до служби. А ще просить житомирян не ігнорувати повідомлення про повітряну тривогу.
«Після повернення з авіаобстрілів в частину, батьки одразу телефонували і питали: як і що сталося, що відбувається, чи все добре, чи живий-здоровий. Я більше переймався не за себе, а як переймаються батьки. Я їх заспокоїв, сказав, що все добре, живий і здоровий, все ліквідували і працюємо. Зараз найбільше хочеться закінчення війни, перемоги, щоб швидше все закінчилося, швидше відбудовували масиви, житлові будинки, заклади, міста. Багатьом людям треба допомагати, щоб поставити їх на ноги, підтримувати їх, щоб люди не розчарувалися в подальшому своєму житті. Не відносьтесь холодно до повітряних тривог. Бережіть себе і тримайтеся, люди сильного міста», — каже Юрій Кожемякін.
Зазначимо, орденом «За мужність» ІІІ ступеня 17 березня 2022 року президент відзначив п'ятьох рятувальників з Житомира, серед яких і герої нашого сюжету.
Нагадаємо, ввечері 1 березня в результаті обстрілу Житомира на вулиці Романа Шухевича (колишня назва – Сабурова) загорілися житлові будинки, повибивало вікна у міській лікарні та обласному перинатальному центрі. За попередньою інформацією ДСНС пошкоджені 10 приватних будинків, загинуло дві особи, травмовано троє. Вранці 2 березня під час ранкового брифінгу голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко повідомив, що внаслідок ворожого обстрілу загинули троє людей: рятувальники з-під завалу дістали тіло ще однієї жінки, 16 осіб травмовані, серед яких 7 дітей. Відео наслідків обстрілу та розповідь очевидця дивіться тут.
Вранці 4 березня в центрі Житомира російські окупанти обстріляли з повітря школу. Рятувальники евакуювали зі зруйнованої будівлі ліцею № 25 на Малій Бердичівській 5 людей. Повідомлялося, що, за попередніми даними, внаслідок потрапляння боєприпасу жертв і постраждалих немає. Відео наслідків авіаудару по ліцею – тут.
В ніч з 5 на 6 березня ворог здійснив кілька авіаударів по житлових забудовах у містах Коростені та Овручі, в результаті обстрілів зруйновано кілька десятків приватних будинків. За першочерговою інформацією, було відомо загалом про орієнтовно 30 будинків – приблизно 15 в Овручі і стільки ж у Коростені. Зазначимо також, що серед цивільного населення є жертви і потерпілі. Так, удень 6 березня начальник Коростенської військової адміністрації Юрій Тарасюк розповів, що загинула одна людина, ще 5 дорослих та 1 дитина травмовані (відео тут). Відео та фото наслідків авіаудару по житловому сектору у Коростені та Овручі – тут.
7 березня у Житомирі та Черняхові ворог з повітря обстріляв нафтобази, розпочалися пожежі.
