Російські ЗМІ можуть сміливо додавати до фейків про українських бойових гусей і смертоносних кажанів з лабораторій – житомирських кікімор.
Керівник гуртка однієї з житомирських шкіл працює над вирощуванням "живої" тканини з трави. Олег Земнухов викладав на своїй сторінці у Facebook фотографії про роботу з вирощуванням трави у "біолабораторії", тож Житомир.info вирішив дізнатися, що вирощують у житомирських "біолабораторіях".
Далі – розповідь Олега Земнухова:
"Почалося з дослідів навчальної біолабораторії в рамках гуртка "Біодизайн". Я сам розробив програму цього гуртка, він експериментальний і такого в Україні ще не було. Тут ми вивчаємо світові тенденції біодизайну. Тобто, світові дизайнери використовують біологічні, природні матеріали, не шкідливі для навколишнього середовища і створені самою природою, як альтернативу для своїх виробів у сфері дизайну одягу, інтер'єру.
Оскільки ці матеріали природні – їх вирощують. Вирощують з бактерій, мікроорганізмів, рослин. Всього природного, що відновлюване. Це великий трендовий напрямок у світі. Тож я вирішив запровадити це і у нас.
Саме цей "експеримент" готувався для використання у показі біомоди. Це мало бути штучне трав'яне хутро. Біохутро. На таканинній основі вирощується трав'яний покрив, який і є цим "хутром".
Ми з учнями пробували вирощувати і на тонкій тканині, на марлі, і на мішковині, і навіть без використання тканини – є такі рослини, які мають розвинену кореневу систему і так сплітаються корінням, що утворюють своєрідну "тканину".
В залежності від того, як планується застосовувати трав'яну тканину, можна використовувати різні види рослин. Коли робив без тканинної основи, то використовував пшеницю, бо у неї розвинене коріння. Такі пласти "тканини" можна використовувати як матеріал для біодизайну.
В цьому конкретному випадку – це звичайні газонні трави на тканинній основі. Догляд за ними простий: потрібно поливати з певними добривами. Коли трава виростає, я стабілізую її спеціальними речовинами, щоб вона залишалася гнучкою. За місяць можна виготовити готову тканину. Колір у процесі росту змінюється і вигоряє. Але після стабілізації її можна підфарбовувати звичайним балончиком з фарбою. Якщо ж використовувати її у маскувальних, камуфляжних цілях, то можна надавати їй колір місцевості звичайними балончиками. Така тканина може слугувати дуже довго.
Я не можу надати такій траві вигляд дерева, але для імітації трави ця тканина ідеальна, адже це і є трава. Якщо накрити мій рюкзак на траві, то не буде видно, що на траві щось стороннє.
Почався експеримент взимку. Коли почалися військові дії, у голову одразу прийшла думка, що коли буде трав'яний покрив, це буде ідеальна річ для маскування.
Зараз я працюю над створенням зразка. Поки я показував експертам лише шматок тканини, то всім сподобалося. Але спочатку потрібно зробити тестовий зразок кікімори. Це буде щось універсальне, як пончо. З капюшоном, але без рук. Щоб використовувати універсально: або самому накритися, або накрити речі чи обладнання. Вирощую шматки тканини, потім стабілізую їх і їх можна буде спокійно зшивати. За місяць така тканина може бути готова.
Коли роблять кікімори вручну, то потрібен великий трудовий ресурс. Десяток людей в'яже ниточку за ниточкою, вузлик за вузликом. А якщо порахувати кількість годин, які витрачені людьми, то це набагато важче і дорожче, ніж виростити траву".
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
