В одній з житомирських лікарень троє переселенців знайшли для себе роботу. російські військові перетворили їхні міста на зону бойових дій і залишили без домівок.
Лікар-травматолог Сергій з Бахмута. Разом з родиною чоловік був вимушений тікати від війни й знайшов тимчасовий прихисток в Житомирі.
«У квітні 2022 року склалася така ситуація, що з родиною вирішили виїхали подалі від бойових дій. Тоді вже були «прильоти» по місту, а ми з дружиною так вирішили, якщо по місту щось прилетить, тоді треба виїжджати», – розповідає лікар-травматолог Сергій Золкін.
Сергій зізнається: їхати з рідного міста було важко, вдруге у житті війна змусила покинути домівку.
«Народився в Луганській області, там починав працювати, але життя так склалося, що переїхав до Бахмуту, і там працював до початку бойових дій. Важко, особливо, якщо це вдруге у житті. У 2014 році теж довелося переїхати на контрольовану територію України. Тому «професійна» переміщена особа», - ділиться Сергій Золкін.
В планах знайти школу для доньки. Зараз чоловік вже приймає пацієнтів у травмпункті. Каже, що з роботою допомогли знайомі. Сергій щиро говорить, що колектив та робота йому подобаються.
«Знаєте, якщо сказати чесно, мені подобається. Без всіляких прикрас, мені є з чим порівнювати, я задоволений», - сказав Сергій Золкін.
Медсестра Світлана до Житомира приїхала з Мирнограда, що на Донеччині. Говорить, що її родина не хотіла покидати рідний дім, але ситуація загострювалася і довелося евакуюватися.
«Трохи чекали, потім наш мер проголосив, що треба евакуюватися, ми зібралися і поїхали. Ми їхали в нікуди, по дорозі шукали місце. Зразу приїхали в Хмельницьку область, там не знайшли ні роботу, ні житло. Потім приїхали в Житомир», - розповідає медсестра Світлана Громова.
Жінка розповідає, не думала, що вдасться так швидко знайти роботу.
«Працювала теж кардіологічною сестрою у своєму місті Мирнограді. Тут також влаштувалася у кардіологічне відділення. Мені так пощастило, роботу знайшла можна сказати одразу. Не відчуваю ніякого тиску, дуже добре, робота мені дуже подобається», - говорить Світлана Громова.
Зараз Світлана підбирає навчальний заклад для дитини. Жінка говорить, що планувати майбутнє поки не може, хоча замислюється над тим, щоб залишитися у Житомирі.
«Мрія одна, щоб закінчилася війна. Але навіть не знаю, мені сподобалося місто, не знаю чи будемо повертатися», - каже медсестра Світлана Громова.
У лікарні працює троє переселенців – двоє медсестер та лікар. Їх роботою в закладі задоволені, кажуть, що намагалися прийняти людей як найкраще, аби дати їм час адаптуватися.
«На сьогодні ніяких нарікань немає. Наскільки знаю, ці працівники, особливо лікар, задоволений своєю роботою і знайшов спільну мову з персоналом, адже це також важко переходити з одного колективу в інший, тим паче при сьогоднішніх обставинах. Люди задоволені й мені чогось так здається, що хтось з них тут залишиться, знайде тут свою долю», - говорить директор КП «Лікарня №2 ім.В.П.Павлусенка» Ігор Кухарук.
Зазначимо, що загалом у комунальних медзакладах Житомирської міської ради роботу знайшли шість внутрішньо переміщених осіб.
Як повідомляв Житомир.info, станом на 14 червня 2022 року у Житомирській області знайшли прихисток 38 088 родин-переселенців, з яких 567 – багатодітні.
