Благодійний фонд «Карітас-Житомир», у рамках проєкту «Гідна допомога», відкрив у місті Центр для тимчасового проживання переселенців. Під його створення благодійники віддали власне офісне приміщення, яке нині нагадує міні-гуртожиток. Тут і спільна кухня, і вбиральні, пральня, ба навіть дитяча ігрова. Що ж до кімнат, то вони облаштовані двоповерховими ліжками, які розраховані на 44 місця, шафами та обіднім столом. Окрім цього, пожильцям центру обіцяють гарячий обід, продукти харчування і соціальну допомогу.
«Наша основна задача - не випустити людей через 30 календарних днів з цього приміщення і сказати: пробачте, будь ласка. Ми оформляємо їм грошову допомогу від Міжнародного БФ “Карітас - України”. Надаємо їм психологічний супровід, юридичний супровід. Буде функціонувати дитячий простір. Ми маємо на меті соціалізувати діток, які приїжджають до нашого центру, з дітками цього району. Тому, передбачені спільні дитячі заходи для спільного дозвілля», - розповідає проектна менеджерка БФ «Карітас-Житомир» Юлія Мельник.
На момент виходу сюжету відомо щонайменше про п’ять родин, які вже готові тут оселитися. Серед них Світлана разом із сином. Родина, рятуючись від обстрілів, покинула власну квартиру в Добропіллі на Донеччині.
«Перевізник був приватний, тому що з Покровська вже ідуть бойові дії. Дуже небезпечно виїжджати звідти. Доїхали до Дніпра, а потім до Житомира», - згадує Світлана Зюськевич.
«Нормально зараз, тут спокійніше, менше сирен. У моєму місті часто були тривоги, обстріли. Житомир - гарне місто, мені подобається. Приємні люди», - додає Віталій Зюськевич.
Нині сім’я тішиться умовами проживання у центрі.
«Показали усе, чисто», - каже Світлана.
«В порівнянні, де ми живемо зараз - це лакшері», - говорить син жінки Віталій.
Тікати із рідного Маріуполя, заради життя, була вимушена і пані Олена.
«Ми навіть не знали де і що. Тільки чули, де вибухи. Бачили один район горить, інший, а зв’язку не було. У коридорах спільно жили», - ділиться Олена Шихова.
Жінка додає: виживати під щоденними обстрілами і вибухами, було дедалі складніше.
«Це був жах. Ранок починався з приготування їжі та добування води. Йшли з пляшками, банками до джерела, річки. Були натовпи людей. Ми одного разу навіть бачили, як біля гаража прилетів снаряд в людей, де вони стояли за водою».
Олена зізнається: хоч зараз і відчуває себе у безпеці, і дякує за допомогу, все ж мріє повернутись до власної домівки.
«Додому завжди тягне, завжди хочеться додому», - додає Олена.
Про те, що жодний центр не замінить людям їхніх домівок, розуміють і благодійники. Втім, кажуть: готові робити усе можливе, щоб стати підтримкою для тих, хто починає життя з нуля.
«Кожен з нас може щось подібне зробити, якщо буде горіти і буде допомагати. “Карітас” - це милосердя, милосердна любов, яка не бере, а ділиться», - впевнений директор БФ «Карітас-Житомир» о. Олег Лучка.
Натепер у Житомирі зареєстровано більше 8 тисяч ВПО і їхній потік, через активні бойові дії, не зупиняється. Тому, представники міської влади обіцяють надалі активно працювати над забезпеченням переселенців гідними умовами перебування у місті.
«Люди активно приїжджають з родинами, маленькими дітьми, людьми похилого віку, реєструємо, працюємо. Таких близько восьми з половиною тисяч, наразі. Ми теж плануємо відкривати такі об’єкти, але приємно дуже, що такий центр відкрився. Це практично домівка. Тому, тут не просто є дах над головою. Тут є затишок, є дух комфорту, дух добра і приязне відношення до людей», - зауважує директорка департаменту соціальної політики Житомирської міської ради Вікторія Краснопір.
«Прихистити, заспокоїти, дати надію на майбутнє і задача наших військових зробити, щоб вони у свій час повернулися додому. А якщо вони захочуть лишитися у Житомирі, я буду тільки радий», - підсумовує Житомирський міський голова Сергій Сухомлин.
Нагадаємо, 13 липня 2022 року, житомирянка розповіла, як її родина тікала від обстрілів з Ірпеня, та що окупанти зробили з її житлом
Як повідомляв Житомир.info, в одній з житомирських лікарень троє переселенців знайшли для себе роботу, російські військові перетворили їхні міста на зону бойових дій і залишили без домівок.
У житомирській спортшколі «Полісся» тренуються переселенці з Мелітополя: історію двох братів, які не уявляють життя без футболу, дивіться тут.
Історію кохання переселенців з Києва Антона та Олександри, які в секреті від рідних одружилися в Житомирі, дивіться у відеосюжеті за 12 травня 2022 року.
