Це знімок військовослужбовця: ворожа граната ВОГ не розірвалася у його тілі. Лікарі під наглядом саперів успішно видалили боєприпас.
Нині чоловік почуває себе добре й проходить лікування у приватній клініці Житомира.
«Залетіла міна у черевну порожнину і не розірвалася, з масивним пошкодженням печінки і товстої кишки. Поступив до нас з приводу планового оперативного лікування – закриття товстокишкової нориці», – розповідає завідувач відділення стаціонару в приватній клініці «Медібор» Іван Невмержицький.
Військового готували до виписки, і нам вдалося з ним поспілкуватися. Майкл – доброволець, приїхав захищати Україну в складі інтернаціонального легіону.
«Я вступив у лави ЗСУ через те, що мені не сподобалось, що росіяни вбивають невинних людей, нищать домівки, і я бачив, як такі ж жінки, як ви мусять чинити опір. Я був в Іраку та Афганістані, професійно навчений, маю досвід, тому я вирішив приїхати сюди», – каже військовий.
Майкл пригадує, як отримав поранення:
«Ми були на завданні, росіяни дізнались наше розташування, нас викрили і відкрили вогонь. Це було справжнє пекло, як сцена з фільму про Другу світову. Коли я йшов по роздоріжжю, справа вогонь охопив будинок, а приблизно через сто метрів нас почали обстрілювати з гранатомета. Я думав, що граната попала в членів моєї команди, але попала в мене. В мене не було бокових пластин на бронежилеті, інакше снаряд розірвався б, протаранив би пластини, і поранив би моїх побратимів, при цьому вбивши мене. Але він пролетів, минаючи весь важкий захист, що був на мені. Мені дуже пощастило, Господь мене вберіг. Як мене евакуювали. Коли мене поранили, в мене вибило весь дух, я впав на коліна, прокричав: "мене ранили! мене ранили!". Тоді двоє військових прикрили мене і зупинили кровотечу, поки не приїхала медична машина і не забрала мене в лікарню. Мені не давали знеболювальне, воно б і не допомогло, тому що нутрощі просто горіли», – розповідає Майкл.
Майкл зізнається, що він та всі, хто був поруч, не вірили, що йому вдасться вижити, каже: це найскладніша бойова травма, а вона у нього не перше.
«Коли я був в Афганістані, наша машина підірвалась на міні, мене контузило, але ніяких пошкоджень я не отримав», – пригадує боєць.
Під кінець розмови військовий запевняє, що добре себе почуває, та додає:
«Що нас не вбиває, то робить сильнішими».
Інтерв'ю з громадянином Австралії, який приїхав до України після початку російсько-української війни, щоб надати медичну чи військову допомогу дивіться тут
