Вони знімають стрес та дарують гарний настрій, вміють визначати добрих та хороших людей, розслабляють муркотінням та навіть знімають фізичний біль.
Люди настільки їх люблять, що відзначають їх день кілька разів на рік. Щорічно 17 лютого відзначають один з Днів кота. Не дарма і наших захисників також називають "нашими котиками". Тож сьогодні ми у Житомир.info зібрали історії котиків, які разом з військовими, медиками, поліцейськими та прикордонниками захищають нашу країну.
Бойовий побратим Кобзар
Історією поділився військовослужбовець Олександр:
"Це почалося ще у 2016. Ми були на ротації. І там до нас приблудився кіт. Я не дуже любив котів. Але цей був таким худим і нещасним, що мені стало його шкода. Ми з побратимами назвали його "Кобзар" і почали активно відгодовувати тушонкою. Потім Кобзар вподобав ще й згущенку і досить швидко перестав влізати у облаштовані йому "двері". Він був нам справжнім побратимом і активно боровся з мишами у бліндажах. Ми з побратимами навіть створили йому сторінку у Facebook "Позивний Кобзар". Зараз ця сторінка стала місцем, куди люди скидають фото і відео своїх чотирилапих улюбленців, які несуть з ними службу та підтримують їх на передовій.
Згодом ми поїхали звідти і вже інші хлопці забрали кота з собою. Достеменно я не знаю, як склалася далі його доля, але розповідали, що він став домашнім улюбленцем та перебрався у Одесу"
Фото надані Олександром
Котики медики
Історіями поділилася лікарка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Дарина:
"У одному з госпіталів постійно живе три котики, які прибилися до лікарів. Видно було, що котики були домашніми і з якоїсь причини залишилися без господарів.
Один з них отримав позивний "Туберкульоз". Він десь з-під Слов'янська. Під час зупинки військових на шляху до госпіталя кіт сам заліз до них у машину. Він був дуже хворим, сильно чхав і кашляв. Хлопці вирішили забрати його у лікарню, щоб і його вилікували. Хитрістю йому додавали ліки у їжу і лікарі його виходили. Він став великим і поважним. Але ім'я вже так і лишилося. Він сумлінно виконує свої обов'язки та лікує разом з іншими котиками пацієнтів.
Кішка Маруська змінила кар'єру лікарки на кар'єру розвідниці і тепер несе службу разом з розвідниками і є їх талісманом.
Кіт Сажик завоював моє серце тим, що після важких змін приходив спати до мене, тож незабаром він переїде жити до мене, але зараз ще виконує обов'язки асистента лікаря у госпіталі. У нього є особливість. Він любить купатися у калюжах. Тож, коли бачить калюжу та біжить купатися, дуже підіймає настрій пораненим.
Кіт Байрактар - рудий, і як і інші коти в госпіталі, дуже залюблений і лагідний. Вони усі мають чемний характер, не лазять по столах та добре знають, куди ходити в туалет. Хлопці купують їм ласощі, лежаночки та ошийники від бліх. Ми, лікарі, на практиці переконалися, що турбота про тварин допомагає пацієнтам швидше одужати, а згідно з науковими дослідженнями, спілкування з котами знижує рівень стресу, тому лікарі часто сприяють контакту з тваринами, адже у наших умовах позитивні емоції дуже потрібні"
Фото надані пресслужбою 95-ї окремої десантно-штурмової бригади
Поліцейська Вікторія-Джавеліна
Історією поділилася пресслужба ГУНП у Житомирській області:
"Був третій день повномасштабного вторгнення. Під двері одного з районних відділів прийшло маленьке кошеня. Воно просто сиділо під дверима, і просило, щоб його впустили. Поліцейським стало його шкода, і вони вирішили його прихистити, адже кожне життя важливе. Кошеня виявилося дівчинкою і отримало ім'я "Вікторія", тобто перемога. Відтоді пухнаста помічниця стала позаштатним співробітником. За кілька днів поліцейські зрозуміли, що за характером кішка справжня Джавеліна.
Правоохоронці облаштували їй спеціальний куточок та піклуватись про неї у вільний від роботи час. Джавеліна підросла і почала вільно розгулювати коридорами райвідділку, заходити до кабінетів – їй усюди були раді.
Згодом вона почала навідуватись до поліцейських на наради та допомагала нести службу: слідкувала за навколишньою обстановкою, заряджала позитивною енергією та стала справжнім антистресом.
Зараз Джавеліна переселилась до одного з поліцейських додому і стала повноправним членом родини"
Фото надані пресслужбою ГУНП в Житомирській області.
Психотерапевт Василь
Історією поділилася медикиня з позивним Алекс:
"З нашими завжди живуть чотирилапі. І собаки, і котики. Відчувають добрі серця. Цього красеня звуть Василь, Васька. Його наш підрозділ евакуював з Бахмуту. Він певний час був нашим асистентом у медпункті - слідкував за емоційним станом хворих, був таким собі психотерапевтам. Любив лягати поруч з пораненими та муркотіти. Коли хлопці приходили за медичною допомогою і бачили Ваську, вони одразу всміхалися, і їх морально-психологічний стан ставав краще. Певний час він був не з нами, а сьогодні я нарешті знову його побачила. Він впізнав мене та довго ходив за мною, адже знав, що у мене завжди є корм. Але не сьогодні - я роздала корм іншим котикам".
Фото надане Алекс
Чотирилапі прикордонники
Історію розповів пресофіцер луганського прикордонного загону Євген Роженюк
"Я дуже люблю котів. На жаль, наш потрапив в окупацію, дуже сумував за нами і загинув через відсутність дієтичного корму. Тому зараз намагаємося врятувати тих, кого можемо, і завжди маємо з собою для них їжу.
На нашій позиції одного з підрозділів під Бахмутом живуть ці чотирилапі котики. Вони виконують функцію антидепресантів. В кожного котика є своє улюблене місце, в чорного - стілець чергового, а в рудого - лава біля буржуйки. Коли вони сплять, хлопці ніколи їх не зганяють, навпаки намагаються не турбувати їх сон, і дуже приємно за цим спостерігати. Коти дуже нам допомагають, вони забирають негатив, який приносять хлопці з позицій"
Фото надані пресофіцером Євгеном Роженюком.
Не всі історії можна розказати, проте військовослужбовці Десантно-штурмових військ ЗС України з задоволенням діляться фото зі своїми новими та старими “котодрузями”. Гортайте карусель та заряджайтеся добром і позитивом наших котиків і "котиків"!
Фото в каруселі надані військовослужбовцями Десантно-штурмових військ ЗС України
