Про робочі відрядження із розмінування деокупованих територій Київщини, Харківщини та Херсонщини 22 березня розповіли інспектори відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Житомирській області Володимир Кравчук та Сергій Солодчук.
«В усіх місцях були небезпечні моменти. Але Київщина, наприклад, мінувалась на швидку руку. У них не було часу для цього, тому там не встигли професійно «наслідити». У Харківській області уже було більше мін та мінних полів різного типу: і протитанкові, і протипіхотні, і касетні. Дуже багато боєприпасів, які не вибухнули… У Херсоні значно більше і дуже розумно поставлені, дуже багато пасток», - йдеться в повідомленні.
30-річний лейтенант поліції Сергій Солодчук розповідає, що залишені «подарунки» найбільш небезпечні на дорогах для цивільних, які змушені пересуватись, аби забезпечити собі елементарні життєві потреби – воду, продукти, дрова і т.д. Випадки, коли люди гинуть або травмуються, на жаль, непоодинокі.
«Ми також виїздили на такі ситуації. В одному місці, уже після вибуху, знайшли ще 11 протитанкових мін типу ТМ-62. І в металевому, і в пластиковому корпусах були. Під ними, зазвичай, встановлюють мінні пастки МЛ-8, МЛ-7. Вони небезпечні тим, що після руху верхньої міни під нею спрацьовує пастка на розвантаження. Непідготовлена людина того не може знати чи розуміти, а коли рухають міну – відразу вибух», - продовжує інспектор.
Володимир Кравчук пригадує інший не менш небезпечний, випадок.
«На Херсонщині працювали. Перед їх блокпостом усі підходи були заміновані протитанковими та протипіхотними. Поле просто засіяно ПФМками та ПОМ-2. Обабіч дороги лежала одна ПОМка, вона здалеку була помітна. Дивлюсь на неї і розумію, що багато цивільних і ходить, і проїздить тут - і хтось обов’язково захоче її підняти, а довкола неї розкидані малопомітні інші модифікації мін. Отож обережно між ними проходжу (світловий день уже закінчувався і не встигали розмінувати усе довкола), щоб забрати цю приманку. Дістався туди і бачу, що той нелюд, який її закидав, не з того боку надяг пристрій для ручної установки у бойове положення», - зазначає Кравчук.
Хоча, як зауважує Володимир, власний досвід у цій війні поповнили багатьма практичними прикладами.
«Російські боєприпаси, з якими раніше не стикались, - РШГ та РМГ. На вигляд майже однакові (незначна різниця у довжині), а дія – різна. Коли ми працюємо як експерти на місці події, це має значення для ідентифікації та висновків, на які орієнтуватимуться колеги. Тобто на основі наших заключень оперативники та слідчі уже розуміють, яку зброю слід шукати, якщо йдеться про місце злочину поза межами лінії зіткнення».
Для поповнення власних знань та підвищення майстерності у підрозділі вибухотехнічної служби ГУНП поліцейські власними силами облаштували своєрідний навчальний кабінет. Тут зібрали як традиційні зразки вибухонебезпечних предметів, так і новітні або саморобні екземпляри. Є й авіаційні бомби Другої світової, які й дотепер несуть небезпеку у разі неправильного поводження з ними.
«Коли працювали в Ірпені, у певний момент виникло відчуття, що одна війна догнала іншу… Серед розкиданих нездетонованих боєприпасів, які ми вилучали просто серед житлових кварталів міста, траплялись і з часів Другої світової… Загалом народні копачі знаходять багато цікавого, але це все ж дуже небезпечно, навіть стільки років потому… Тим більше, несуть реальну загрозу нинішні боєприпаси».
Завдання, які виконували поліцейські на деокупованих територіях, щодень були іншими: огляд місць подій після обстрілів, ідентифікація вибухових пристроїв, забезпечення безпечної роботи слідчо-оперативних груп.
Сергій Солодчук згадує і про виконання завдань із ексгумації тіл загиблих
«Ми зіткнулись з випадком, коли розстріляного просто прикопали за кілька метрів від власних позицій. І це була цивільна людина. А вороги часто мінують тіла убитих чи закатованих. Тому потрібно було безпечно дістати і допомогти задокументувати усі обставини працівникам слідчо-оперативної групи та врешті передати загиблого для ідентифікації особи та нормального перепоховання».
Інспектори розповідають, що під час роботи на Херсонщині дуже заважали постійні артобстріли. Окрім психологічного навантаження, інколи уже розміновані території знову ставали небезпечними через використання ворогом систем дистанційного мінування. Тож доводилось знову їх обстежувати.
«Погодні умови, а наша ротація прийшлася на січень-березень, теж вплинули на темп роботи. Мерзлий ґрунт уповільнював якісне обстеження. Інколи удень знаходили по 11 протитанкових мін, а інколи жодної. Ти ж ніколи наперед не знаєш, що тебе чекає на тій чи іншій території, мінував її ворог, чи ні…», - каже Сергій.
Тому поліцейські наполегливо рекомендували місцевим жителям, особливо фермерам не поспішати повертатись до польових робіт, допоки території не оглянули сапери. Серед інших порад: не піднімати із землі будь-які предмети, якщо є хоч найменша підозра, що тут «працював» ворог.
«Пастки, залишені там, не вдалось зробити навчальним матеріалом для нашого кабінету, оскільки ми відразу знищували їх дистанційно. Але отримали досвід ідентифікації різних типів мін. Наприклад, ПОМ-3, яка спрацьовує від рухів людини і при наближенні на певну відстань вибухає. Тобто міни із сейсмічними датчиками і традиційними розтяжками від 4 до 10 м», - ділиться та показує далі навчальні макети Володимир Кравчук. – Міна ОЗМ, яка вистрибує і вражає готовими осколковими елементами, коли будь-хто зачепить її розтяжку.
Кожен день цих непростих відряджень був особливим і пам’ятним своїми подіями для інспекторів. Проте на запитання про найбільш вражаючі моменти поліцейські пригадали, як ховали власні емоції від дітей з деокупованих територій:
«Коли ми приїздили у будь-який населений пункт, відразу приходили місцеві люди. Обнімали, несли, що самі мали… Ми для них привозили воду, харчі, інші речі першої необхідності, а вони до нас з обіймами… Коли дітки розповідали вірші про Україну, ми з напарником по черзі заходили за машину, щоб побороти власні емоції і сховати сльози»
Нині інспектори повернулись до виконання безпосередніх завдань на Житомирщині і дбатимуть про безпеку її жителів. До зведеного загону поліцейських саперів уже найближчими днями вирушать їх колеги.
Нагадаємо, 27 січня вибухотехніки поліції з Житомирської області показали, як розміновують території на Херсонщині.
Як повідомляв Житомир.info, 24 грудня 2022 року під час розмінування території Херсонщини підірвалися на ворожій міні та загинули троє рятувальників Житомирської області, 27 грудня 2022 року у Житомирі попрощалися із загиблими.
