Можливості пошуку інформації в Інтернеті багато в чому забезпечуються синхронізацією між особливими серверами. Служба каталогів, яка отримала назву DNS-сервера, була вперше створена та протестована у 1985 році. Саме вона до сьогодні забезпечує стійке з'єднання та обмін даними між доменами, підключеними до єдиної інформаційної бази.
DNS-сервер у мережі: суть, принцип роботи та особливості
DNS-серверами заведено називати ресурси, що містять базу даних відкритих IP-адрес і хостів, пов'язаних з ними. Саме за допомогою DNS-серверів проводиться процес кодування та декодування інформації, яка сприймається системою як необхідний шлях. Головним призначенням DNS-серверів заведено вважати зберігання інформації про домени, з подальшим її наданням на запит користувачів або кешуванням DNS-записів інших серверів.
Абревіатура, якою користується вся світова спільнота Інтернет, дослівно розшифровується як система доменних імен. Ця ієрархія є нічим іншим як децентралізованим каталогом імен комп'ютерів, служб або інших ресурсів, підключених до спільної мережі (глобальної чи окремої).
Варто розуміти, що перехід до потрібного сайту здійснюється шляхом введення певного IP в адресному рядку браузері. Важливо розуміти, що користувач, який хоче отримати доступ до потрібної інформації, не знає цю конкретну IP-адресу, але доступні дані, іменовані URL.
Говорячи простою мовою, суть роботи DNS-сервера багато в чому схожа на застосування телефонної книги, де здійснюється порівняння цифрового значення запиту користувача з варіантами, які є в самій системі.
Процес пошуку інформації здійснюється за усталеним алгоритмом. Процес має кілька етапів, серед яких два основні. Спочатку запит, сформований записом користувача в пошуковому рядку, що відправляється на доменний сервер, після чого відбувається перенаправлення на IP-адресу, прив'язану до URL.
У разі, коли службі не вдається знайти потрібний елемент, система надішле запит на інший DNS-сервер. У процесі локальні DNS-сервери взаємодіють із серверами з регіону реєстрації сайту. Процес отримання доступу до інтернет-ресурсу відбувається після кількох звернень до таких серверів. Дані, які стали доступними, перенаправляються в браузер, де задано користувачем сайт відкривається.
У більшості випадків перенаправлення йде на сервер провайдера мережі. При цьому користувачі отримують можливість змінити DNS записи свого домену, що мінімізує час пошуку потрібних потенційним клієнтам даних. Внаслідок виконаної роботи інформація про знайдений (шуканий) ресурс зберігається на локальному сервері, що надалі дозволяє прискорити роботу з переходу на задану IP-адресу сайту. Здатність зберігати отримані раніше дані в кеші залежить від передустановок: в більшості випадків кеш локальних серверів оновлюється після доби.
Зона DNS
Сервери доменних імен дозволяють віддаленим комп'ютерам знайти один одного через мережу Інтернет. Під час введення адреси в браузері Internet Service Provider перевіряє свій сервер доменних імен DNS, а потім визначає, куди перенаправити користувача.
Розподіл за критеріями дозволяє виділити домени:
- верхнього рівня («.org», «.com»);
- третього рівня («ukraine.com»);
- нижнього рівня або піддомени («support.ukraine.com.ua»).
Адміністративна функція, притаманна зоні DNS, дає можливість контролювати авторитетні сервери імен, забезпечує швидкий перехід веб-браузеру або іншого мережного пристрою до заданої IP-адреси. Варто зазначити, що пошук елемента відбуватиметься в рамках офіційного сервера, який має право перенаправити запит із комп'ютера до імені хоста.
Зона DNS є частиною складної ієрархічної структури, що дозволяє обробляти та зв'язувати між собою домени різного рівня. Традиційною у розумінні більшості користувачів є схема, в якій на кожен домен припадає одна унікальна IP-адреса. Але часто буває так, що з доменом пов'язані кілька ресурсів, кожен з яких може мати власні параметри. У такому разі інформація про зв'язок сайту, піддоменів та/або поштової системи зберігатиметься на DNS-сервері у спеціальному файлі.
Всі працюючі DNS-сервери здатні забезпечувати рекурсивне та нерекурсивне отримання імен. Від типу залежить процес взаємодії. При рекурсивному отриманні імен процедура пошуку побудована на зверненні до піддомену клієнта шляхом надсилання даних до локального DNS-сервера. Суть отримання доступу полягає в багатоступінчастій обробці запиту, який триватиме до моменту отримання IP -адреси.
Слідуючи порядку за нерекурсивною процедурою, операція отримання доступу до шуканої адреси здійснюється так:
- DNS-клієнт звертається до кореневого DNS-сервера із зазначенням повного доменного імені.
- DNS-сервер відгукується на запит клієнта і вказує дані наступного сервера, який виконує обслуговування домену верхнього рівня, орієнтуючись на старшинство.
- DNS-клієнт виконує запит наступного DNS-сервера до того часу, поки не буде знайдено відповідний DNS-сервер, здатний перенаправити до запитуваного імені IP-адреси.
Завершенням операції є отримання відповіді клієнтом.
Правильне налаштування DNS є надзвичайно важливим для пошукової оптимізації. Саме цей інструмент дозволяє системі максимально швидко і безпомилково транспортувати дані до елемента, що шукається. При оптимальному налаштуванні конфігурації веб-сайту під час введення URL-адрес здійснюється автоматичний переклад запиту на доменний сервер, який здійснить переклад і забезпечить зв'язок користувача з вибраним ресурсом.
Для швидкого доступу до сайту власники вдаються до використання сторонніх хостів. Такий підхід дозволяє значно підвищити доступність своїх даних. Нерідко користувачі працюють з декількома хостинговими провайдерами, що гарантує можливість забезпечення безперебійного доступу до ресурсу.
Унікальні адреси та їх типи
Щоб клієнт міг отримати доступ до інформації, яка йому необхідна, системою здійснюється автоматичне перетворення унікальної адреси. Іншими словами, користувач, який запитує перехід на інформаційний сайт, додаток або інтернет-магазин, знає лише посилання ресурсу, але не має жодного уявлення про те, яка конкретна IP-адреса присвоєна шуканому ресурсу, який сприймає сервер.
Абревіатура IP у буквальному розумінні є інтернет-протоколом. Цей інструмент забезпечує підтримку номера пристрою в мережі, що комп'ютери та інші гаджети, здатні виходити в «Всесвітню павутину» застосовують як ідентифікатор. IP-адреса також надається засобам зв'язку, до яких входять маршрутизатори та інші мережні пристрої.
IP-адреса призначається кожному окремому електронному пристрою, який отримує доступ до мережі. Така дія дозволяє ідентифікувати клієнта. Всі дії спрямовані на те, щоб дані, надіслані як запит користувача, пройшовши всі етапи, були правильно оброблені системою. Наявність IP-адреси дозволяє встановити розташування користувача, а потім відправити відповідь на запит раніше вказаним шляхом.
Варто розуміти, що в момент передачі запиту, сформованого фізичним користувачем, браузер також перенаправляє власну IP-адресу. Це необхідно для того, щоб вебсервер (після всіх необхідних дій) зміг безпомилково направити дані користувачу.
Про динамічне використання та захист
Слід зазначити, що DNS-сервери дуже часто зазнають атак, що вкрай негативно позначається на роботі та доступності інтернет-ресурсів. Будь-які протидії щодо серверів, зважаючи на вразливість останніх, стають основною причиною втрати працездатності та навмисного спотворення даних, що зберігаються на них.
Найчастіше такі схеми використовують шахраї, які мають на меті отримати навмисну вигоду. Найчастіше атаці піддаються сайти, які мають велику популярність чи прибутковість. Саме тому власникам даних ресурсів потрібно подбати не лише про захист особистих даних своїх клієнтів, а й звернути увагу на інструменти, здатні запобігти заміні реальних IP-адрес на контрольовані зловмисниками.
DNS-сервери, що піддалися DDoS-атакам шахраїв, стають тимчасово недоступними для користувачів. Зупинення процесу прийняття запитів та їх декодування стає основною причиною недоступності ресурсів, дані яких зберігаються в каталогах. Внаслідок цього власники сайтів та самих серверів стикаються з проблемою недоотримання прибутку, а також втрачають репутацію.
З метою збереження власного статусу проводяться заходи, спрямовані на запобігання блокуванням. При цьому варто зазначити, що єдиного та дієвого способу уникнути атак не існує. І пов'язано це насамперед із уразливістю протоколів UDP.
Розробники докладають чимало зусиль для вирішення проблеми, завдяки чому вдається мінімізувати наслідки атак хакерів. З метою захисту даних використовуються засоби захисту та безпеки, серед яких найбільшу популярність мають DNSSEC, TSIG та DANE. Поряд з цим, дієвими способами запобігання атакам на сервери, що зберігають дані про клієнтів:
- регулярне оновлення програмного оновлення;
- обмеження доступу до серверів із застосуванням прав адміністратора;
- відключення рекурсивної обробки запитів та опцій, що не використовуються;
- заборона динамічного оновлення зон DNS.
Також з метою захисту даних можна використовувати ручні налаштування, в рамках виконання яких проводитиметься регулярне сканування DNS-серверів на предмет виявлення найбільш поширених уразливостей.
Хороший результат, що гарантує відсутність функціональних збоїв внаслідок атак на сервери, дає застосування сервісу попередньої фільтрації трафіку, що перенаправляється на DNS-сервери і передбачає автоматичне включення відображення атак на DNS.
Захистити домен від несанкціонованого злому допоможуть фахівці Tuthost – компанії, яка надає послуги з продажу, реєстрації та підтримки доменних імен в Україні. Найкращі розцінки, акційні пропозиції та мінімум часу на реєстрацію домену отримають усі клієнти.
