Генеральний директор РГК Олексій Тютюнник про те, як газовикам вдалося втримати розподіл газу під час війни, зусилля щодо відновлення газових мереж, силове захоплення чотирьох компаній, обшуки та відсутність діалогу в галузі.
РГК — виробничо-технологічна компанія, що спеціалізується на операційних, виробничих, інжинірингових та R&D рішеннях щодо газорозподілу. Під цим брендом працює 20 операторів газорозподільних мереж (колишні облгази) по всій Україні. Проте останній рік для компанії став дуже складним.
І не лише через війну. Накладено арешт на корпоративні права операторів ГРМ із метою підпорядкувати їх НАК Нафтогаз України. У чотирьох компаніях вже відбулася зміна менеджменту, а у головному офісі РГК пройшли обшуки. Крім того, у середині лютого з посади генерального директора РГК пішов Олег Никоноров, який очолював компанію протягом 5 років.
Новим керівником став Олексій Тютюнник. Він розповів NV про наслідки окупації північних областей України для газового бізнесу, протистояння з Нафтогазом та потребу в діалозі між усіма учасниками газового ринку.
— Почнімо з останніх подій. Наприкінці березня правоохоронці провели слідчі дії в головному офісі РГК. Якою є ваша реакція на ці події?
— Це не вперше, коли слідчі дії проводяться щодо компаній, об'єднаних брендом РГК, таке вже було. Але ми завжди з честю виходили із цих ситуацій. І в цьому випадку буде доведено, що всі компанії діяли у межах чинного законодавства.
Ми забезпечуємо безперебійний та безаварійний газорозподіл для 8 мільйонів побутових споживачів та 100 тисяч юридичних осіб. Це найголовніше завдання, яке ми, незважаючи на обшуки, сумлінно виконуємо. Навіть під час війни.
— Проте вже є прецедент зміни керівництва у чотирьох газорозподільних компаніях, які працюють під брендом РГК. Чи є у вас інформація, що у них відбувається, як вони працюють?
— Практично весь менеджмент уже звільнено, почалися звільнення у середній ланці. І це дуже дивно, бо саме ці люди здійснювали відновлення компаній, які працюють на прифронтових територіях у Харківській та Дніпропетровській областях. Усі зусилля були спрямовані на те, щоб повернути газ майже 300 тисячам споживачів, які проживають у зоні бойових дій та на деокупованих територіях.
Виходить так, що дочекалися моменту, коли ми стабілізуємо ситуацію на підприємствах, і змінили менеджмент.
Також є питання правової обґрунтованості дій у справі ДБР. Адже блокування дій із цінними паперами не дає автоматичного права на зміну менеджменту. Ми ці дії вважаємо незаконними та обстоюємо позицію в судах.
— Ви згадали, що ці підприємства дотаційні, перебувають поряд із зоною бойових дій. Чи могла бути мотивація взяти їх під контроль, тому що там візуально найгірша ситуація?
— Критична ситуація була з перших днів війни, але попередній менеджмент нікуди не втік, а став поряд із працівниками, щоб утримати мережі у працездатному стані. Усі підприємства, які працюють під брендом РГК, від Львова до Києва допомагали їм технологіями, людьми, транспортом, матеріалами.
За три тижні до рейдерського захоплення працівників «Харківміськгазу», які залишалися у місті з початку війни, відзначили почесними нагородами Президента України. І потім відбувається зміна менеджменту.
— Нафтогаз говорить про наміри замінити менеджмент й інших операторів ГРМ. Що ви думаєте про такі заяви?
— Від цього ніхто не застрахований. Це дії з боку Нафтогазу та державних структур. Наприклад, ми працевлаштували у РГК усіх ключових співробітників, яких було звільнено з газорозподільних компаній. Щоб зберегти цих людей. Бо ключове питання роботи облгазів не в залізі, а у фахівцях, яких ми підготували. Зростання висококласного фахівця у галузі відбувається протягом 10−15 років. 5 років людина спостерігає та отримує досвід. 5 років мислить та аналізує. І лише через 10 років вона може увійти до пулу співробітників, які генерують майбутнє галузі. І таких спеціалістів просто викидають на вулицю. А натомість беруть людей без досвіду.
— Як газорозподільні компанії пройшли минулий рік та зиму? Ми переважно чули про героїчну роботу енергетиків, які відновлювали генерацію та ЛЕП. Але, мабуть, і в газовій сфері були складні ситуації?
— Початок війни всіх нас застав несподівано. Десь до 1 березня 2022 р. був цілковитий хаос
Найскладніше було у прикордонних областях — Чернігівська, Харківська, Сумська, Київська. Але люди не залишили своїх робочих місць. Вони залишилися практично у повному складі, контролювали процес захисту інфраструктури та підтримки газопостачання. Наприклад, у березні у Чернігові газ залишався єдиним джерелом енергопостачання. Там не було ні світла, ні тепла. Якби не залишилося газу, люди просто не вижили б. На жаль, під час виконання своїх професійних обов’язків загинули 10 наших працівників.
Тоді ми активно відновлювали керованість компанії. Стабілізували ситуацію, повернули людей, інструменти, слюсарів, розробили військові карти для них практично перейшли на воєнні рейки.
Уже 8 березня було зведено баланс газу та передано інформацію оператору ринку газу (ОГТСУ).
У травні ми змогли переконати наших міжнародних партнерів продовжити логістику постачання ключових технологій та комплектуючих. І запустили логістику та виробництво газорегулювального обладнання (ГРП та ШГРП), щоб замінити його на деокупованих територіях.
— Чи готуєтеся ви до великого українського контрнаступу? Тому що звільнені території потребуватимуть відновлення.
— Ми маємо досвід у Київській, Харківській та інших областях. Із компаній, які працюють під брендом РГК, у нас сьогодні у зоні окупації знаходиться Запорізька область. Є чітка дорожня карта, розроблено план заходів. Створено аварійний запас матеріалів. Діє система «прозорий склад», завдяки якому кожна компанія бачить, які матеріали є в інших.
Впевнений, що після деокупації цих районів зможемо відновити газопостачання у розумні терміни.
— Чи звертається до вас за допомогою новий менеджмент операторів ГРМ?
— Вже є перше звернення від них щодо постачання газорегулювального обладнання, бо ми єдині, хто може у короткий термін його виготовити. Тобто вони почали розуміти, що потрібен діалог.
— Окрім шаф та обладнання, яке ще доводиться міняти через пошкодження?
Багато: газопроводи, засувки, лічильники, газорегулювальні пункти, що виконують функції трансформаторних підстанцій на газових мережах. Наприклад, завдяки власному виробництву лічильників ми змогли замінити 75 тис., які було знищено під час бойових дій.
Під час війни у грудні минулого року у Івано-Франківську відкрили метрологічний центр. Там уже відбувається перевірка лічильників для п’яти газорозподільних компаній та збір побутових та промислових лічильників.
— Ви плануєте їх експортувати?
— Наразі ми сертифікуємо ці лічильники для ринку Східної Європи. І відчуваємо зацікавленість із боку споживачів.
— Зима була теплою, бо Україні вистачило газу. Але цікаво, як поводилися споживачі?
— На 50% зменшилося споживання газу в промисловості, на 25% — у ТКЕ та на 8−10% скоротило споживання населення. Наголошую, що це інформація тільки щодо газорозподільних компаній, що працюють під нашим брендом.
— Чи маєте ви очікування щодо збільшення споживання газу в промисловості на 2023 рік?
— Усі розрахунки ми робили на параметри минулого року. Великого збільшення споживання ми поки що не спостерігаємо.
— До речі, постійно триває дискусія щодо обсягів використання технологічного газу. Начебто облгази їх завищують.
— На кожній ділянці виробництва газу є виробничо-технологічні витрати. У процесі видобутку використовується близько мільярда кубів технологічного газу, у Оператора ГТСУ і газосховища теж близько мільярда, і у розподілі є. Публічна дискусія завжди точиться чомусь навколо операторів ГРМ та їх ВТВ. Але вони мають методологічно підтверджений обсяг втрат технологічного газу, закріпленого у методиці. Решта учасники процесу використовують свої внутрішні нормативні акти до розрахунку цих цифр. При цьому Оператори ГРМ мають найнижчі показники технологічних витрат у порівнянні з усіма іншими постачальниками комунальних послуг.
— Хто розробляв цю методику?
— Методику розробляли науковці з Національного університету Львівська політехніка та інших наукових центрів. Технологічні витрати пов’язані із законами фізики, а не зі змінами у менеджменті.
— Чи можна зменшити ці витрати шляхом оптимізації та модернізації мереж?
— Так. Тому ми розробляємо проєкти редизайнних мереж. Газорозподільна система України має надмірну потужність, оскільки була побудована за часів Радянського Союзу та розрахована на розподіл 100 мільярдів кубів газу. Нині ми розподіляємо 15 мільярдів. Слід скоротити інфраструктуру системи, привести її у відповідність до обсягів розподілу. Наприклад, за останні 4 роки ми замінили лише 10% із 35 тисяч наявних газорегулювальних пунктів.
— Там, де замінили, яка приблизно економія?
У межах 20%. Уявіть масштаб завдання. На редизайн та оптимізацію всієї газорозподільної мережі, що обслуговується компанією під брендом РГК, знадобляться мільярди доларів та 5−10 років.
— Яка ваша думка стосовно перспектив підключення біогазових заводів до ваших мереж?
— Ми прямуємо до Європи, це без варіантів. Біометан активно розвивається на європейському ринку. Тож і ми маємо долучатися до цього процесу.
— Як швидко це може перейти у практичну площину?
— Уже перейшло. Оператори ГРМ, які працюють під брендом РГК, були першими організаціями, які замовили імплементацію в Україні стандартів на підключення біометанових заводів до газорозподільних мереж і сплатили цю роботу.
Незабаром відбудеться пуск біометану на першому заводі. Ще кілька проєктів у роботі. Ми вивчали ці технології два роки, зокрема й європейський досвід.
— Постійно виникає історія про борги між операторами ГРМ та Оператором газотранспортної системи України. Як зараз вибудовується комунікація з партнерами з газового ринку і чи бачите ви там якісь позитивні зміни?
— Для виробничої діяльності з розподілу газу єдиним джерелом фінансування є тариф, який затверджує регулятор у межах ліцензії. З 2014 року затверджені тарифи залишаються збитковими. Якщо немає економічно обґрунтованого тарифу на розподіл, то в будь-якому випадку в ланцюжку видобутку, зберігання, транспортування та розподілу буде хтось крайній щодо боргів.
Прийнятим законом держава підтвердила, що Операторам ГРМ було завдано збитків необґрунтованими тарифами і вони мають бути компенсовані. Ми провели роботу з регулятором, актуалізували суми цих збитків та чекаємо на компенсацію.
— З яким фінансовим результатом закінчили минулий рік оператори ГРМ?
— Мінус 4 мільярди гривень недоотриманої виручки у 2022 році, це становить 20% від плану. Загальна сума збитків за минулий рік становила 7 млрд грн.
— Звільнення вашого попередника Олега Никонорова стало несподіванкою. Чому це сталося? Чи залишив він співпрацю з РГК та газовою сферою?
— Олег Никоноров очолив РГК у 2017 році та фактично розробив стратегію розвитку компанії від IT-рішень до заводів із виробництва газового обладнання, яку ми реалізували як команда. Наразі він займається іншими стратегічними напрямами, але про це ще не час говорити. Думаю, що галузь про нього почує ще неодноразово.
— Чи не була пов’язана зміна менеджменту з подіями, які відбувалися у Харкові та Дніпрі?
— Ніяк. Це взагалі окремі процеси. Тут можна не шукати змови.
— Тоді можна пошукати теорію змови стосовно вас. Ви маєте досвід роботи в компанії, в назві якої є слово Газпром. Як ви опинилися там, коли та чому звідти пішли?
— Я ніколи не працював у російському Газпромі, але працював у Газпром Збут Україна у Києві. Це компанія, яка продавала газ за контрактом із Нафтогазом. Я в галузь прийшов у 2007 році, кар'єрними сходами дійшов до посади керівника Дніпропетровськгазу. У 2011 році отримав офер від цієї компанії на посаду фінансового директора. Тоді всі менеджери газової галузі України мріяли отримати таку пропозицію.
Працював на цій посаді до 2014 року. Одразу після анексії Криму я написав заяву про звільнення через свою проукраїнську позицію. У 2015 році прийшов працювати до Регіональної газової компанії.
