В липні минулого року до редакції NGL.media звернувся юрисконсульт однієї з військових частин, що дислокуються на півдні України: впродовж короткого періоду близько десятка військовослужбовців тієї частини подали рапорт на звільнення з армії на тій підставі, що після розлучення вони залишились єдиними опікунами своїх неповнолітніх дітей. Юрисконсульт запідозрив, що ці розлучення були фіктивними – тим більше, що усі рішення приймав один і той же суд.
Про це йдеться в оприлюдненому 9 січня 2024 року розслідування незалежного антикорупційного центру NGL.media «Тато на час воєнного стану».
«У процесі розслідування NGL.media змогли підтвердити обґрунтованість цих підозр. Для цього нам довелося проаналізувати майже 30 тис. схожих справ, що розглянули українські суди у 2021-2023 роках. Ми виявили, що абсолютна більшість розлучень з подальшим позбавленням матері права виховання дитини на користь батька є фіктивними – і судді це розуміють. Такі рішення приймають по усій країні, але більше 30% в одному конкретному суді – Білгород-Дністровському міськрайонному суді», - йдеться у публікації.
Згодом у редакцію звернулися представники НАБУ, які наполегливо просили притримати вже готову статтю, оскільки вони ведуть власне розслідування і публікація може йому зашкодити. Наступні кілька місяців НАБУ готувало операцію, яку провело 9 січня у Білгороді-Дністровському і тепер діяльність основних фігурантів журналістського розслідування задокументована належним чином, проведені обшуки, вручені офіційні підозри.
Далі – текст публікації:
До 2022 року українські суди нечасто розглядали сімейні спори про місце проживання дитини у випадку розлучення – тобто батьки переважно самостійно вирішували це питання, без окремого звернення до суду. До прикладу, за даними аналітичного звіту «Фундації DEJURE» та «ЮрФем» у 2019 році було загалом лише 589 таких судових рішень і лише у 133 випадках рішення були на користь батька.
Одна з авторок цього дослідження, голова ГО «Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Христина Кіт, пояснює такі цифри тим, що раніше чоловіки нечасто зверталися з позовами про визначення місця проживання дітей.
«Вони ініціювали такі справи в дуже рідкісних випадках. Тому, якщо аналізувати дані нашого дослідження, то ви бачите, що в основному там справи за позовами жінок. Суд задовольняв ці позови, тому що жінка проявляла ініціативу, щоб дитина проживала з нею», – пояснила Христина Кіт.
У 2022 році ситуація кардинально змінилася – судові рішення про спільне проживання і утримання дітей на свою користь отримали уже 859 чоловіків. А за 2023 рік в українських судах зафіксовано уже 2708 таких рішень.
Ці дані свідчать, що тепер саме чоловіки проявляють ініціативу. Аналітики ГО «Фундації DEJURE» у своєму звіті припускають, що це зумовлено регулярною мобілізацією, а також можливістю для чоловіків виїхати з країни.
«У нас немає достатньо даних для того, щоб стверджувати про цей причинно-наслідковий зв’язок, але ми побачили чітку тенденцію збільшення кількості справ, де батьки звертаються для того, щоб дитина проживала з ними, – каже аналітикиня DEJURE Катерина Грищенко. – Окрім мобілізації, за останні роки не було інших суттєвих додаткових факторів, які б могли так вплинути».
Проте NGL.media знайшли прямі докази того, що зауважена аналітиками тенденція справді пов’язана із запровадженням воєнного стану і мобілізації.
Особливий суд
Розташований за 80 км від Одеси на березі лиману Білгород-Дністровський став справжньою меккою для українських чоловіків, які прагнуть розлучитися і через суд узаконити проживання дітей з ними – а разом з тим отримати і захист від мобілізації та можливість виїзду за кордон. Лише минулого року місцевий суд ухвалив 853 рішення на користь батька щодо місця проживання дитини.
Звичайно, кількість таких рішень зросла в судах по усій країні, але Білгород-Дністровський міськрайонний суд явно вибивається із загального ряду – понад 30% рішень усієї судової системи України припадають саме на цей маленький суд.
Схоже, що у місті з населенням менше 50 тис. мешканців жінки масово втрачають материнський інстинкт, чи не так? Проте проаналізовані NGL.media документи свідчать, що з позовами до Білгород-Дністровського міськрайонного суду звертаються з усієї країни – з Києва, Чернігова, Львова і навіть з карпатського села Яблуниця. За словами джерела в НАБУ, це стало можливим, зокрема, завдяки укладанню фіктивних договорів оренди житла в Білгород-Дністровському районі.
«Вказана протиправна схема набула таких масштабів через лояльність суддів до вказаної схеми, що призвело до активізації адвокатів в цьому напрямку, а також можливість маскування протиправного механізму видачі судових рішень під начебто надання адвокатами законної правової допомоги. Визнання позовних вимог усіма сторонами, що гарантує відсутність апеляційного оскарження», – пояснює співрозмовник NGL.media.
На умовах анонімності один з чоловіків, який фіктивно розлучився і через
суд виборов право на утримання дитини, розповів NGL.media, що справді у
такий спосіб має намір уникнути мобілізації і виїжджати за потреби за
кордон. Для підтвердження своєї позиції у суді йому довелося збирати
письмові свідчення сусідів та друзів про те, що дружина давно не
проживає разом з дітьми, хоча це було очевидною неправдою. Наш
співрозмовник відмовився говорити про фінансову сторону справи, але
каже, що йдеться виключно про гонорар адвокату, адже все цілком законно.
Повністю матеріал читайте тут
Як повідомляв Житомир.info, в оприлюдненому 2 листопада 2023 року розслідуванні NGL.media йдеться про те, що українські заклади вищої освіти продовжують масово використовувати для уникнення мобілізації: частка чоловіків серед студентів-першокурсників платної форми навчання у 2023 році зросла загалом до 70%, а їхній середній вік збільшився до 27 років.
