Невралгія — патологія, спричинена ураженням або подразненням периферичних нервів. Цей недуг супроводжується інтенсивними приступами болю та печінням в місцях іннервації пошкоджених нервових волокон та по їх довжині. Больові відчуття можуть бути гострими та схожими на удари струмом. Хворобу ні в якому випадку не можна ігнорувати, адже вона не лише негативно впливає на якість життя людини, а й може набути хронічного характеру та викликати серйозні ускладнення. Терапія невралгії передбачає використання комплексного лікування, яке підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Як допоміжний засіб для зменшення болю та поліпшення загального стану, лікарі призначають Меновазин.
Причини виникнення та класифікація
Здебільшого ураження периферичних нервів виникає внаслідок таких чинників:
- запалення опорно-рухового апарату;
- перенапруження та м'язові спазми;
- хвороби інфекційного та вірусного характеру;
- місцеве переохолодження;
- здавлення нервового волокна пухлинами, судинами або зв'язками;
- дефіцит вітаміну В;
- механічні пошкодження.
Інколи невралгія з'являється внаслідок отруєння токсинами, що виникає при роботі з важкими металами та при вживанні алкоголю чи певних медичних препаратів. Виходячи з особливостей перебігу, розрізняють 3 форми запалення:
- гостра — з'являється в результаті впливу негативних чинників, добре піддається лікуванню, та триває не більше 1,5 місяця;
- хронічна — характеризується постійним чергуванням ремісій та рецидивів;
- важка — безперервний перебіг.
Залежно від причини виникнення, патологія буває 2 типів: ідіопатична (розвивається самостійно) та симптоматична (є наслідком інших хвороб).
Симптоматика та методи діагностики захворювання
Основна ознака невралгії — це сильний біль, свербіж та печіння у місці ураження. Інтенсивність та характер різняться залежно від локалізації запаленого нерва. Інші симптоми патології:
- судоми;
- припухлість шкіри в місці запалення, дискомфорт при дотику;
- атрофія та мимовільне тремтіння м'язових тканин;
- відчуття оніміння, поколювання та повзання мурашок;
- зміна кольору шкіри чи підвищене потовиділення в ураженій ділянці;
- слабість м'язів.
Залежно від особливостей перебігу, больові відчуття можуть мати постійний або приступоподібний характер. Для діагностики патології проводиться збір анамнезу, аналіз крові та огляд хворого. Інструментальні методи виявлення ураження нервів включають: рентген хребта, МРТ судин головного мозку, мієлографію та інші методи, залежно від локалізації болю.
