У Житомирі 10 лютого попрощалися з 38-річним командиром аеророзвідників Сергієм Куником, який був командиром взводу БпЛА та добровільно захищав Україну від російських загарбників.
Про це повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
На щиті повернувся Герой...
КУНИК СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ (17.09.1986 - 04.02.2025рр.)
Сергій народився у с.Троянів на Житомирщині. Закінчив місцеву ЗОШ, здобув фах техніка-електрика у Житомирському агротехнічному коледжі, а згодом - кваліфікацію інженера-електрика у Харківському національному університеті міського господарства ім. О.М. Бекетова.
Цілеспрямований, наполегливий, багатогранний, він працював у різних сферах, зокрема був інженером — встановлював відеоекрани на спортивних, культурно-масових, політичних заходах. Завжди прагнув до всебічного розвитку та вдосконалення. Крім роботи, мав багато захоплень: малювання, футбол, моделювання військової техніки та авіації, фермерство, риболовля. Любив природу та працю на землі. Був щирим, добродушним, завжди готовим допомогти. Побудував міцну сім'ю, став люблячим чоловіком та турботливим татом для свого сина...
- Моя справа вмерла з початком війни. Мав підстави не йти в армію. Але вирішив, що так перемогу не наблизиш, і пішов у військо, - згадував про себе Сергій.
Сергію назавжди 38 років... Для тих, хто його знав, він назавжди Воїн світла. Для побратимів, з якими пліч-о-пліч бився з окупантам, він назавжди «Промінь» — цей позивний він обрав собі сам.
У 403-му окремому стрілецькому батальйоні, кістяк якого формувався з житомирян, Сергій починав як зв’язківець. Але ще під час проходження базової загальної військової підготовки він познайомився з командою Victory Drones, що навчає застосуванню новітніх технологій на полі бою, — загорівся мрією літати. Власним коштом придбав скромний дрон DJI Mini 2 й увесь вільний від службових обов’язків час тренувався пілотувати. Наполіг на створенні в своєму батальйоні окремого підрозділу аерозвідки. На початках самостійно шукав для нього дрони, підбирав штат з однодумців.
- «Промінь» був природженим командиром, — згадує головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів Максим, — доброзичливий, щирий, але в певних ситуаціях строгий і справедливий. Міг досягти неабияких висот у військовій сфері. Його очі горіли життям і розвитком нашого підрозділу. Чи не основним критерієм підбору особового складу в нас була наявність вищої освіти у кандидата.
- Значить, людина у житті до чогось прагнула, — казав Сергій. - Хоча й професійні якості теж важливі при відборі — розуміння роботи з комп'ютером, випробування на симуляторі.
Є хлопці, які, можливо, не так вправно літають, але класно паяють чи фанатіють від роботи з вибухівкою. Головне, щоб Воїн мав постійний інтерес до справи й розвивався. Бо ж часто у БПЛА просяться такі, які думають, що тут халява, нічого робити не треба. Такі довго не затримуються...
Куп’янськ, Суми, Торецьк, Покровськ — ці міста захищав Сергій зі своїм взводом БПЛА.
- Одні з перших почали використовувати дрони Autel для скидів, — продовжує згадувати Максим службу з Променем. — Дуже пишалися кількістю знищених окупантів. Але особливим для мене залишається епізод під час Куп’янської кампанії. Ми з Сергієм були на зміні як аеророзвідники, й саме він помітив велику активність противника. Почали придивлятися й зауважили скупчення якихось пузатих дядьків, без зброї та бронежилетів. Стояли і курили, а солдати, які пробігали повз, їм віддавали честь. Відразу зрозуміли, що то якісь шишки. Запросили за тими координатами спочатку нашу бригадну артилерію, потім туди відпрацював і HIMARS старшого начальника. Як нам потім розповіли, з перехватів стало зрозуміло: задвухсотили якогось російського генерала й ще багато їхніх командирів.
04.02.2025р., виконуючи бойове завдання поблизу Покровська на Донеччині, молодший лейтенант Куник Сергій Вікторович загинув смертю Героя, захищаючи Україну...Найголовніше, що залишилося після Сергія, — пам'ять про нього в серцях рідних і побратимів, бажання продовжувати його справу...А в планах командир мав створення у своєму взводі повноцінної інженерної служби для повного циклу ремонту безпілотників. Мріяв почати працювати з великими дронами-бомбардувальниками Vampire, розвивати наземні безпілотники-всюдиходи.
Його героїзм і самовідданість були відзначені численними державними та відомчими нагородами: почесним нагрудним знаком «Пілот БПЛА» - I ст., відзнакою «Святого Станіслава» - II ст., нагрудним знаком «За Службу та Звитягу» - III ст., медаллю «Захисник України», відзнаками «За оборону м.Торецьк, м.Куп'янск», медаллю «Ветеран війни-Учасник бойових дій»...
У вічній скорботі дружина, синочок, матуся, брат, рідні, друзі та бойові побратими...
Світла пам'ять і вічна слава Герою...
Фото зі сторінки волонтерки Sofiya Gudz у Facebook
Нагадаємо, 8 лютого у Житомирі попрощалися з 35-річним військовослужбовцем Сергієм Троянчуком, який загинув у липні 2024 року під час виконання бойового завдання.
Як повідомляв Житомир.info, 6 лютого 2025 року у Житомирі попрощалися з 40-річним військовослужбовцем Андрієм Рафальським, який став на захист Батьківщини у вересні 2024 року.
