У Житомирі попрощалися з військовим Олегом Рудніком, який, маючи бронювання, добровільно став на захист України.
Про це 22 вересня повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником… Руднік Олег Васильович (04.08.1970 — 14.09.2025 рр.).
Народився Олег Васильович у м. Житомир. Здобував освіту у ЗОШ №30 (нині — ліцей №30), а згодом вступив до Житомирського технікуму механічної обробки деревини, нині — ВСП «Житомирський технологічний фаховий коледж КНУБА». Саме там доля подарувала йому зустріч із майбутньою дружиною Іриною, з якою в любові, злагоді та взаємопідтримці будували свою сім'ю.
Після навчання проходив строкову військову службу. Від юних років був допитливим і спостережливим, захоплювався технікою, кресленням, фізикою, історією. Його особливою пристрастю була риболовля — там він знаходив спокій, натхнення й гармонію з природою.
Олег був відданим родині: турботливим чоловіком, люблячим батьком двох доньок, дбайливим сином для своєї мами, надійною опорою і гордістю для близьких. З особливою ніжністю ставився до свого онука, якому радів усім серцем.
Багато років працював у сфері поліграфії міста Житомира, а згодом — у КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР, де зарекомендував себе як майстер високого рівня, фахівець із золотими руками, якого щиро поважали колеги.
У грудні 2023 р., маючи бронювання на підприємстві, Олег добровільно став до лав ЗСУ. Його рішення продиктоване серцем — він не міг залишатися осторонь, коли країна потребувала захисту. Вірно служив, виконував бойові завдання з честю та гідністю. Був відзначений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», подяками, грамотами та щирою вдячністю і повагою побратимів.
14.09.2025 р. невблаганна смерть вирвала Олега Васильовича із лав Захисників, у зоні виконання бойових завдань зупинилося серце мужнього Воїна, патріота, доброї людини, вірного сім’янина...
У вічній скорботі рідні, друзі, побратими, усі, хто знав і цінував Олега.
Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику.
У цей же день в Житомирі попрощалися з Яном Ріхтером, який з початком повномасштабного вторгнення намагався долучитися до лав ЗСУ, проте йому відмовили через стан здоров’я. У 2025 році чоловік все-таки розпочав службу в українській армії.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником... Ріхтер Ян Людвігович (28.09.1977 – 18.09.2025 рр.).
Народився Ян Людвігович у м. Житомирі, навчався у ЗОШ №16 (нині ліцей №16). Ще з дитинства мав хист до роботи з деревом — власноруч виготовляв шкатулки, вмів майструвати, створювати красу своїми золотими руками. Любив природу, тварин, та його стихією були активності на воді - плавання, риболовля, гребля на байдарках. Умів гарно співати й грати на гітарі, навчившись цьому самостійно.
Працював на різних підприємствах України: облаштовував складські приміщення, зводив конструкції та стелажі. Де б не був — допомагав усім, хто потребував. Був турботливим сином і братом, завжди щиросердним і ввічливим. Мав особливу любов до дітей, які тягнулися до його відкритого серця. Його доброта, щедрість і готовність допомогти зробили його справжнім другом для багатьох.
Найбільшою гордістю і сенсом життя для Яна була його сім’я. Разом із дружиною Людмилою вони прожили багато щасливих років у любові та взаємній підтримці. Ян — турботливий чоловік і люблячий батько, який мріяв про щасливе майбутнє для своїх синів.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Ян прагнув стати на захист України. Через стан здоров’я мав відмову, але він не здавався — у 2025 р. таки доєднався до лав ЗСУ. Пройшов навчання з тактичної медицини, опанував спеціальність водія-механіка САУ.Мужньо виконував бойові завдання, був поранений, та, незважаючи на біль і втому, не зупинявся, бо понад усе мріяв здобути перемогу.
18.09.2025 р. серце Героя не витримало воєнних випробувань. Смерть вирвала його з лав Захисників, але пам'ять про Яна назавжди житиме у серцях дружини, синів, рідних, друзів та бойових побратимів.
У вічній скорботі — родина, близькі, друзі та побратими.
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику.
Ріхтер Ян. Фото з соцмереж
Нагадаємо, 13 вересня в останню путь у Житомирі провели військового Максима Яроцького, який, попри попередню відмову, у червні 2023 року став на захист Батьківщини та пройшов пекельні бої й мав поранення.
Як повідомляв Житомир.info, 8 вересня 2025 року у Житомирі попрощалися з військовим Артемом Луцьким, який загинув 16 серпня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рідкодуб на Донеччині.
