На щиті до Житомира повернулися захисники – 51-річний Володимир Лебедєв та 55-річний Петро Черниш, які загинули на Харківщині в бою за Україну.
Про це 19 грудня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой...
Лебедєв Володимир Вікторович (29.05.1974 – 11.12.2025рр.)
Володимир Вікторович народився у Житомирі. Навчався у ЗОШ №23 ім. М. Й. Очерета (нині — ліцей №23). Після закінчення школи вступив до Житомирського медичного училища, де здобув освіту за спеціальністю «ортопедична стоматологія», отримав диплом молодшого спеціаліста та розпочав свою трудову діяльність.
За роки праці Володимир Вікторович працював у госпрозрахунковій приватній стоматологічній поліклініці, на ПрАТ «Ліктрави», ТОВ «ДКП Фармацевтична фабрика», ЗАТ «Міськрембут», підприємстві з обслуговування нафтопродуктів та на інших приватних підприємствах міста Житомира. Усе життя він сумлінно працював, відповідально ставився до кожної справи й виконував роботу якісно та чесно.
З юних років Володимир захоплювався туризмом, автотехнікою, добре розбирався в електриці та будівництві. За що б не брався,— йому все вдавалося.
Він був справжньою опорою для рідних: люблячим і турботливим сином, надійним старшим братом для сестри, людиною з великим серцем. Завжди допомагав іншим, не чекаючи похвали чи подяки.
Найбільшою радістю і сенсом його життя була донечка. Володимир Вікторович був люблячим, турботливим батьком і мріяв про щасливе, мирне майбутнє для своєї дитини.
Із початком повномасштабного вторгнення рф Володимир добровільно звернувся до військкомату, прагнучи з перших днів стати на захист України.
Наприкінці 2022 року він був зарахований до лав Захисників України в одному з підрозділів ЗСУ. Мужньо й самовіддано виконував свій військовий обов’язок, боронив рідну землю.
11 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Харківщині в бою за Україну Володимир Вікторович Лебедєв героїчно загинув.
На щиті повернувся Герой...
Черниш Петро Дмитрович (29.07.1970 — 21.11.2025рр.)
Петро Дмитрович народився у с. Яроповичі на Житомирщині. Закінчив місцеву загальноосвітню школу. Фах оператора верстатів з програмним керуванням здобув у Житомирському ПТУ №17. Проходив строкову військову службу за межами України.
Повернувшись до цивільного життя, створив сім’ю. Працював на Державному будівельному комбінаті, згодом — на меблевій фабриці «Інтерстиль», в ІП «Євроголд Індестріс ЛТД», а також за кордоном. Петро ніколи не цурався праці — знав її ціну, мав золоті руки: вдома всі меблі були зроблені ним власноруч. Завжди допомагав матусі по господарству в селі.
Він був працьовитим, щирим, добрим і винахідливим, усе робив з душею. Мав спортивну статуру, любив риболовлю та природу, смачно готував, дбав про всіх навколо і ніколи не скаржився на труднощі. Безмежно кохав дружину. Як справжній чоловік мріяв про щасливе майбутнє для рідних і близьких. І понад усе любив Україну.
Коли у 2014 році розпочалася війна, Петро Дмитрович без вагань став на захист Батьківщини. Був учасником АТО/ООС. За мужні та самовіддані дії нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», медаллю «Учасник АТО». Після демобілізації працював у ПрАТ «Біомедскло».
Із початком повномасштабного вторгнення рф знову став у стрій у складі одного з підрозділів ЗСУ. Мав велику повагу серед побратимів і командирів, сам завжди підтримував і піклувався про них. Болісно переживав втрати друзів по зброї.
Він пройшов пекло війни. З-під Бахмута та Часового Яру разом із побратимами виходив пішки з оточення, зазнав важкої контузії. За відвагу та службу був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій», почесним нагрудним знаком «Знак Пошани».
Згодом, захищаючи Україну на Харківщині, отримав поранення. Після реабілітації знову повернувся у стрій, бо не міг інакше. Побратими стали його другою сім’єю — тими, хто розуміє ціну життя і смерті, хто ділив останній хліб і воду, хто знає, що таке справжнє пекло війни.
21 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Харківщині, мужній Воїн сержант Черниш Петро Дмитрович, героїчно загинув.
Нагадаємо, 18 грудня у Житомирі попрощалися з 56-річним військовим Олександром Корольчуком, який помер від важких поранень, які отримав під час виконання бойового завдання.
Як повідомляв Житомир.info, 17 грудня до Житомира на щиті повернувся 25-річний Андрій Яременко, який був оператором БпЛА і загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
