У Житомирі попрощалися з військовими – 28-річним Олексієм Бондарчуком та 39-річним Олександром Хоменко.
Про це 23 грудня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой...
Бондарчук Олексій Ігорович (15.04.1997 – 20.11.2025рр.)
Олексій народився у Житомирі. Навчався у ЗОШ №18 (нині — ліцей №4), згодом здобув робітничу професію у ПТУ №5. Працював у різних сферах на підприємствах рідного міста. До повномасштабного вторгнення рф був працівником ТОВ «Житомирський картонний комбінат».
Він був енергійним і водночас виваженим, щирим і доброзичливим хлопцем. Любив риболовлю, особливо цінував такі тихі години, проведені разом із дідусем. Мріяв про щасливе майбутнє, власну сім’ю, про просте людське щастя. Олексій був відданим братом, люблячим і турботливим сином, завжди допомагав матусі, був її опорою та підтримкою.
Із початком повномасштабного вторгнення рф разом із братом долучився до лав територіальної оборони, не залишившись осторонь у найважчий для країни час. Цьогоріч Олексій був зарахований до лав ЗСУ. У складі Десантно-штурмових військ він виявив справжню мужність, хоробрість і професіоналізм. За участь у штурмових діях у ближньому бою, особисту відвагу та рішучість був нагороджений відзнакою Командувача ДШВ ЗСУ «За Штурм», а також медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій».
20 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Донеччині Олексій Бондарчук героїчно загинув, віддавши своє життя за свободу і майбутнє України.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником...
Хоменко Олександр Леонідович (30.01.1986 — 10.12.2025рр.)
Олександр народився у Житомирі. Навчався у ЗОШ №22 (нині -ліцей№22). Після закінчення школи здобув робітничі професії маляра, пічника та штукатура у ПТУ №5. Олександр змалку звик до праці, був старанним, наполегливим і відповідальним.
З юних років Олександр вирізнявся активністю, сміливістю та невичерпною життєвою енергією. Був щирою, відкритою, доброзичливою людиною, ніколи не залишався осторонь чужої біди, завжди був готовий підтримати й допомогти.
Після навчання працював на різних підприємствах Житомира. Його цінували за порядність, працьовитість і людяність. Олександр мріяв про створення власної сім'ї, про мирне життя на рідній землі. Та війна безжально зруйнувала всі життєві плани.
У листопаді 2024 року Олександр став на захист України у складі одного з підрозділів ЗСУ. Він мужньо й самовіддано боронив рідну землю, залишаючись вірним Військовій присязі та своєму народові.
10 грудня 2025 року смерть вирвала Олександра з лав Захисників України. Зупинилося серце Воїна, але пам’ять про нього житиме вічно — у серцях рідних, близьких, друзів і бойових побратимів...
Нагадаємо, 22 грудня у Житомирі попрощалися з військовослужбовцями – 55-річним Олегом Климюком та 38-річним Максимом Складановським.
Як повідомляв Житомир.info, 19 грудня 2025 року на щиті до Житомира повернулися захисники – 51-річний Володимир Лебедєв та 55-річний Петро Черниш, які загинули на Харківщині в бою за Україну.
Житомир.info
