На щиті до Житомира повернулися захисники – 49-річний Олександр Заторський, який загинув на Донеччині у березні 2025 року та 41-річний Руслан Невмержицький, який загинув на Харківщині у жовтні 2024 року.
Про це 29 грудня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой...
Заторський Олександр Миколайович (17.02.1976 – 15.03.2025рр.)
Олександр народився у Житомирі, де минуло все його життя. Тут він зростав, формувався як людина праці, щирості і доброти. З дитинства був старанним, відповідальним і працьовитим хлопцем. Навчався у ЗОШ №1 (нині — ліцей №4).
Після закінчення школи пішов працювати слюсарем, адже прагнув у всьому допомагати матусі, яку безмежно любив і глибоко шанував. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись, працював на взуттєвій фабриці, а також на будівельних майданчиках. Олександр був доброю, чуйною та відкритою людиною. Завжди готовий прийти на допомогу, підтримати словом і ділом. Любив життя, природу, риболовлю, мав хист до малювання. Був відданим і турботливим братом.
Із початку повномасштабного вторгнення рф Олександр активно займався волонтерською діяльністю, доєднався до благодійного фонду «Банк Добра». Допомагав ЗСУ, вимушеним переселенцям та малозабезпеченим верствам населення. За відданість справі був нагороджений медаллю «Гордість колективу».
У жовтні 2024 року Олександр добровільно став до лав Захисників України, вступивши до одного з підрозділів ЗСУ, щоб боронити рідну землю. Він щиро вірив, що повернеться живим, і після перемоги буде відбудовувати Україну.
15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Донеччині, Заторський Олександр Миколайович героїчно загинув.
Лише через дев’ять місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…
Фото з сайту Міністерства внутрішніх справ
На щиті повернувся Герой...
Невмержицький Руслан Васильович (18.06.1983 – 25.10.2024рр.)
Руслан Васильович народився у Житомирі. Тут минули його дитинство і юність: навчався у загальноосвітній школі №20 ( нині - ліцей №20), згодом здобув робітничу професію у ПТУ №13. Після строкової служби в армії обрав трудову діяльність зварювальника, був майстром своєї справи, людиною, до якої зверталися за допомогою і порадою.
Любов до праці, землі та природи зародилася у Руслана ще з дитячих років. Усі вихідні та канікули він проводив у селі, серед полів і господарства. Саме там сформувався його характер — щирий, простий, працьовитий і водночас надзвичайно міцний. Він щиро любив землю, захоплювався сільським господарством, обожнював тварин і вмів бачити красу в простих речах.
Руслан був справжньою опорою для своєї великої родини. Для чотирьох сестер і двох братів він був не просто братом, а надійною підтримкою, доброю порадою і міцним плечем. Особливу любов і турботу дарував своїй матусі — був для неї першим помічником і захисником. Хоча Руслан не встиг створити власної сім’ї, його серце було сповнене тепла до дітей. Племінники щиро обожнювали свого дядька — поруч із ним кожна зустріч перетворювалася на свято, наповнене увагою, добром і щирим сміхом.
Коли настав час боронити рідну землю, Руслан не залишився осторонь. Із травня 2023 року він став на захист України. Його бойовий шлях був сповнений надважких випробувань. Двічі поранений — у вересні 2023р. та в червні 2024-го — він щоразу, попри біль і тривале лікування, повертався до побратимів, залишаючись вірним Військовій Присязі до останнього подиху.
За мужність і самопожертву Руслан Васильович був нагороджений медалями «Ветеран війни — учасник бойових дій» та «За жертву крові в боях за волю України». Понад рік він боронив наш спокій у найгарячіших точках фронту.
25 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Харківщині Руслан Васильович героїчно загинув. Лише через рік і два місяці Герой на щиті повернувся до рідного міста...
Фото з сайту Черняхівської громади
Нагадаємо, 27 грудня до Житомира на щиті повернувся 27-річний захисник Михайло Колесник, який у березні 2024 року приєднався до війська й загинув під час виконання бойового завдання у грудні 2025 року.
Як повідомляв Житомир.info, 26 грудня 2025 року у Житомирі попрощалися з 25-річним захисником Володимиром Кондратюком, який з перших днів повномасштабного вторгнення рф захищав Київ, а потім східні рубежі України. Воїн загинув у грудні 2025 року під час виконання бойового завдання.
