У Житомирі попрощалися з 49-річним воїном Олександром Зайцем, який добровільно став на захист України у березні 2022 року та 45-річним Володимиром Пилипчуком, який боронив державу від російських загарбників з 2015 року.
Про це 11 березня повідомила Житомирська міська рада.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником...
Заєць Олександр Дмитрович (30.01.1977 — 26.02.2026рр.)
Олександр народився в м. Житомирі. Його життєвий шлях із самого дитинства був непростим: у семирічному віці він пережив важку втрату – залишився без матері. Проте ці випробування не зламали його характер, навпаки – загартували силу духу, витримку та відповідальність.
Навчався Олександр у ЗОШ №7 (нині -ліцей №7) міста Житомира. Здобув робітничі професії монтажника та електрозварювальника у СПТУ №5, а згодом – водія у СПТУ №14.
Після проходження строкової військової служби пов’язав своє життя з дорогою та став професійним далекобійником.
Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Олександр Дмитрович не залишився осторонь. У березні 2022 року він добровільно став до лав ЗСУ, змінивши мирне кермо на зброю, щоб боронити рідну землю.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту. Олександр мужньо виконував бойові завдання, виявляючи витримку, відданість Військовій Присязі та справжній бойовий характер.
За сумлінну службу та відвагу був відзначений медаллю Богдана Хмельницького та нагороджений відзнакою «Ветеран війни – Учасник бойових дій».
Побратими поважали його за щирість, надійність і силу духу. Він ніколи не втрачав віри у Перемогу, підтримував тих, хто був поруч, і став для багатьох справжнім другом та братом по зброї. Саме побратими стали для нього другою родиною.
Та понад усе Олександр дорожив любов'ю до своєї донечки. Він мріяв про її щасливе майбутнє, заради якого й став на захист України.
26 лютого 2026 року серце Захисника зупинилося. Україна втратила відважного Воїна, а рідні – найдорожчу людину.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником...
Пилипчук Володимир Володимирович (15.05.1980 — 15.02.2026рр.)
Володимир народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №19 (нині – ліцей №19). Опісля здобув повну загальну середню освіту та робітничу професію у ПТУ №1. Згодом продовжив навчання у фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну Поліського національного університету, де опанував фах плиточника-кам’янщика.
Своє життя Володимир пов’язав із будівельною справою. Працював на різних будівельних майданчиках Житомира, сумлінно виконуючи поставлені завдання. Він любив свою професію, прагнув розвиватися та вдосконалювати знання, тому вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури. Навчання поєднував із працею та підтримкою родини.
Найбільшою радістю його життя були діти – донечка та двоє синів, для яких він назавжди залишиться люблячим батьком і прикладом людяності.
У 2015р. Володимир добровільно став на захист України від російських загарбників. Брав участь в АТО/ООС. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації, він знову повернувся до строю, щоб боронити рідну землю, відстоюючи свободу і незалежність нашої держави.
15 лютого 2026 року смерть вирвала Воїна із лав Захисників України. Зупинилося серце людини, яка, не вагаючись, стала на захист Батьківщини.
Нагадаємо, 10 березня в останню путь у Житомирі провели 40-річного військовослужбовця Юрія Щепанського, який став на захист України у червні 2022 року. Воїн загинув у січні 2026 року. Цього дня на щиті повернувся 37-річний військовий Олександр Журомскас, який під час оборони Маріуполя потрапив у російський полон. Після повернення з неволі військовий продовжив захищати Україну, загинув у лютому 2026 року на Херсонщині.
Як повідомляв Житомир.info, на сході 9 березня загинув Герой України, командир 39-ї бригади тактичної авіації з Житомирської області Олександр Довгач.
