До Житомира на щиті повернулися захисники – 45-річний Михайло Сищук та 31-річний Артур Симон. Михайло у 2024 році доєднався до Державної прикордонної служби України, загинув у лютому 2026 року під час виконання бойового завдання. Артур добровільно пішов захищати Україну з початку повномасштабного вторгнення, загинув у листопаді 2024 року на Донеччині.
Про це 24 березня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой...
Сищук Михайло Володимирович (18.05.1980 - 27.02.2026рр.)
Михайло Володимирович народився у Житомирі. Навчався у ЗОШ №23 імені М. Очерета (нині – ліцей №23). Згодом здобув професію електромонтера станційного обладнання телефонного зв’язку у Житомирському ВПТУ №17.
Проходив строкову військову службу, де отримав звання старшого сержанта. Після служби продовжив навчання у Державному вищому навчальному закладі «Українська академія бізнесу та підприємництва», де здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій» та кваліфікацію менеджера-економіста.
З юних років був активним і наполегливим – займався акробатикою, п’ятиборством, плаванням. Усе життя прагнув розвитку, працював на різних посадах – водієм, слюсарем, майстром цеху, керівником СТО. Мав значний професійний досвід, а справжнім його покликанням була автотехніка та все, що з нею пов’язано.
Михайло Володимирович створив міцну та люблячу сім’ю. Був турботливим чоловіком, люблячим батьком, уважним сином. Його знали як щиру, добру, відповідальну людину з тонким почуттям гумору та загостреним відчуттям справедливості. Він мав багато друзів і завжди був готовий прийти на допомогу.
У серпні 2024 року уклав контракт із Державною прикордонною службою України та став на захист рідної землі, своєї родини і кожного з нас. Обіймав посаду начальника рухомої майстерні технічного обслуговування бронетанкової техніки.
27 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, старший сержант Михайло Сищук героїчно загинув.
На щиті повернувся Герой...
Симон Артур Володимирович (30.09.1993 – 09.11.2024 рр.)
Артур Володимирович Симон народився у Житомирі в багатодітній сім'ї і був найменшим. Повну загальну середню освіту здобув у ліцеї №25 м. Житомира. Після завершення навчання працював за межами України. До початку повномаштабного вторгнення рф працював на ПРАТ "Житомирський консервний завод" старшим комплектувальником. Його поважали як надійного колегу та цінували за професіоналізм і відданість.
Артур був щирим, добрим і відповідальним. Любив природу, польові квіти, мав тонке відчуття краси - власноруч створював гарні букети, мав справжній флористичний хист. Завжди готовий прийти на допомогу в будь-яку хвилину, він залишався світлою людиною – люблячим, турботливим сином і братом. Мав особливо тісний зв'язок із матусею, безмежно її любив і завжди дбав про неї. На жаль, не встиг створити власну сім’ю.
Із початком повномасштабного вторгнення рф Артур добровільно, не вагаючись, став на захист України від російських агресорів. Воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Здобув щиру повагу й авторитет серед побратимів і командирів.
09 листопада 2024 року Артур героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Донеччині.
Лише через рік і чотири місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…
Нагадаємо, 20 березня у Житомирі попрощалися з 50-річним старшим сержантом Олексієм Єрмаковим, який став до лав Національної гвардії України у 2015 році і брав участь в АТО/ООС. Військовий загинув у липні 2025 року під час виконання бойового завдання.
Як повідомляв Житомир.info, 19 березня 2026 року в останню путь у Житомирі провели 28-річного військового Павла Федоренка, який народився на Дніпропетровщині.
