Ющенко написав Януковичу листа. Гнівного, як запорожці турецькому султану. "Шановний пане Президенте!... Разрєшітє абратітца. Так і так. Будьте люб'язні... Звертаюся до Вас, шановний пане Президенте, як до гаранта Конституції України накласти вето на зміни до Закону України "Про регламент Верховної Ради України" і продемонструвати відданість законності і Конституції України".
Поїхав до Львова зустрічатися з інтелігенцією. І головне – із спокійною совістю. Що там, кажуть, виросло у тому місці, де вона була? Цікаво, хоч трохи почервонів, коли виступав? Невже не соромно перед Галичиною за те, що привів до влади Януковича?
Добре днями сказав Мирослав Попович: "Ющенка переслідує нав'язлива ідея, ніби Тимошенко поцупила у нього німб. Він абсолютно неадекватно на Юлію Володимирівну реагує і фактично потопив її".
Шкода не Тимошенко. Шкода, що через користливу чи хай і безкорисну близькорукість Ющенка Україна опинилася на порозі втрати своєї унікальної ідентичності.
Так, Тимошенко не була настільки одержимою темою цієї ідентичності, наскільки на ній вдавав себе поведеним Ющенко, але за її президентства вже чітко окреслений Януковичем поворот до малоросійства був би НЕРЕАЛЬНИМ.
За неї б будувалася б не друга Росія з етнографічними особливостями, як за Януковича, а власне Україна, причому б будувалася так, що не викликала би спровокованого нав'язливими проповідями Ющенка відторгення з боку значної частини мешканців Сходу та Півдня.
Слід визнати, що своєю неоковирною пропагандою, Ющенко більше нашкодив українській справі, аніж користі приніс.
Тут "Україна молода" днями назвала його "будителем". Насправді ж, від його повчань заснули навіть ті, хто не спав. Якщо він когось і розбудив, то зовсім не тих, кого треба, а тих, хто, прокинувшись, з переляку побіг голосувати за Януковича.
А для решти Ющенко сумлінно відпрацював технологію "проти обох". Бачили, Вікторе Андрійовичу, Ваші очі що купували. То що тепер листи Януковичу писати?
Поздно пить боржоми, когда почки отвалились.
