З нагоди Всесвітнього дня космонавтики, 12 квітня, в Житомирському музеї космонавтики побував провідний конструктор пілотованих ракетних коплексів для висадки на Місяць, москвич Володимир Бугров, який був фактично «правою рукою» у Сергія Корольова, брав участь у його маловідомому для загалу марсіанському проекті.
Таємниці ж початку космічної ери відкрив пан Бугров у спілкуванні з нашим журналістом, спираючись на матеріали двох секретних зошитів Генерального розробника космічних апаратів.
- Як Ви розцінюєте марсіанський проект Корольова?
- Однозначно, це вершина його творчості, до якої Генеральний цілеспрямовано йшов все життя. Ще до початку пілотованих польотів, одразу після старту перших супутників, Корольов намітив фантастичну ціль - розігнати корабель до другої космічної швидкості, вирватися за межі земного тяжіння та відправити його в простір, що знаходиться біля Сонця, на другу планету. Сергій Павлович виношував і більш грандіозний план - пілотованого польоту навколо Сонця по геліоцентричній орбіті поза сферою земного тяжіння на прототипі міжпланетного корабля, декілька варіантів якого вже було розроблено та підготовлено до реалізації.
- Чи випереджав час проект технічно?
- Безперечно, щонайменше на півстоліття. Уявіть собі: конструктивно та зовні майже п’ятисоттонний (!) марсіанський пілотований ракетно-космічний комплекс остаточно був сформований тільки на п’ятий рік проектування. За розрахунками Генерального, відправити із Землі, зібрати (стикувати) на орбіті таку гігантську «махіну» необхідно було шістьма запусками ракет-носіїв протягом року. Масштабність робіт і сьогодні викликає подив. Всі частини комплексу повинні були проходити повний цикл перевірок та випробувань, аналогічних заводським, котрі мали виконуватись спеціальними бригадами космонавтів. Дані групи планувалось доставляти на орбіту на спеціальних кораблях типу «Союз».
- Марсіанський комплекс зовні. Що це таке?
- Він (комплекс) являв собою циліндр, а за висотою сягав дев’ятиповерхового будинку! Перший поверх – житловий, з доволі комфортними кімнатами для сну та відпочинку, з бібліотекою мікрофільмів, душовими, кухнею та їдальнею, другий – робочий, з рубкою для щоденного контролю та управління всіма системами, майстернею, медичним кабінетом із тренажерами, лабораторією для проведення науково дослідних робіт тощо. Враховуючи велику тривалість польоту до Марсу (більше трьох років), особлива увага приділялась системі забезпечення життєдіяльності екіпажу, котра і дотепер лишається унікальною. Так, для регенерації кисню з вуглекислого газу, що видихається космонавтами, повинні були застосовуватися спеціальні контейнери з водорослями типу хлорели. Запаси харчів передбачалось зберігати, звичайно, у твердому запакованому вигляді та ретельно відбирати перед польотом, враховуючи калорійність та масу. Для поповнення раціону в бортовій оранжереї передбачалось вирощувати овочі, що дозволило б зменшити масу запасів продуктів. А ось для підведення світла до рослин – використовувати великогабаритні сонячні батареї. Характерно, що складна космічна подорож моделювалась на землі. Адже на базі Інституту медико-біологічних проблем проектанти розвернули наземний експериментальний комплекс для імітації умов тривалого міжпланетного польоту та забзпечення життєдіяльності екіпажу. А це: радіаційний захист, рятування в аварійних ситуаціях, збір та опрацювання екологічної і медико-біологічної інформації та багато іншого. Всі ці факти говорять про грандіозність марсіанського проекту, який міг реалізуватись вже в 70-ті роки. Проте замість цього після смерті Конструктора настало глибоке забуття його геніальних розробок.
- Чим пояснюється відсутність відомостей про марсіанські розробки Корольова?
- Насамперед обстановкою підвищеної секретності. По-друге, Корольов свідомо не афішував свої розробки, бо остерігався недобросовісної критики з боку опонентів. Тому не дивно, що навіть не всі його заступники були в курсі того, що відбувається. Крім того, багато хто вважав подорож до Червоної планети нереальною, бо для цього Контруктором планувалось використати в якості двигуна електрореактивну установку з ядерним реактором, створення якої на той час було справді надважким завданням. Ще один момент: всі документи щодо марсіанської програми, виконані безпосередньо Корольовим і Тихонравовим, у 1974 р. були повністю знищені. Власне, з таких причин відбулося повне згортання програми, забуття практичних напрацювань на заводах та результатів випробувань на полігонах.
"Права рука" Корольова
Володимир Бугров, директор Житомирского музею космонавтики Ольга Копил
Федір Підкопитний
