Пам’ятаєте, як у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни» професор Плейшнер, потрапивши до швейцарської столиці, аби сповна відчути переваги мирного часу і насолодитися «повітрям свободи», яке пізніше зіграло з ним злий жарт, пішов до місцевого зоопарку?
Новини ж, які останнім часом надходять із Київського зоопарку, більше нагадують повідомлення з театру бойових дій: невідомі терористи, отруєння, смерть, помста. Жертвами в цій неоголошеній війні є улюбленці киян – тварини, й так приречені на довічне ув’язнення у місці, яке, за словами спеціалістів, більше схоже на концтабір для тварин, як на цивілізований зоосад. От лишень хто і що стоїть за всім цим, досі однозначно ніхто сказати не береться
Детектив із багатьма невідомими
Перше трагічне повідомлення, яке викликало широкий резонанс, надійшло 26 квітня – раптово помер улюбленець публіки, 40-річний азійський слон Бой. Здається, ще зовсім недавно кияни захоплено вітали в столиці його мюнхенську «наречену» Дірндл, бажали їм кохання і швидкого поповнення родини. На жаль, слониха виявилася для Боя замалою і до того ж хронічно хворою – не проживши у нас і шести років, вона померла від проблем із серцем. А нині вольєр для слонів узагалі спорожнів.
Можливо, ця подія (так само, як і попередні смерті зебри, жирафи, броненосців, уссурійського ведмедя та амурського тигра) теж із часом тихо зійшла б із новинних стрічок, якби дирекція зоопарку одразу безапеляційно не заявила, що слона отруїли. Було навіть названо «терористів», серед яких один із перших – лідер ініціативної групи порятунку Київського зоопарку Сергій Григор’єв, що донедавна в тому ж самому зоопарку очолював відділ просвітницької роботи, а нині на сайті www.helpzoo.kiev.ua. відкрито розповідає про всі факти неналежного поводження з тваринами (і не тільки). А після прес-конференції, яку 27 травня (після смерті білої верблюдиці Маї, теж, за версією представників зоопарку, отруєної тими ж самими зловмисниками) провели захисники тварин, до цього списку долучили колишнього заступника директора зоопарку Кирила Трантіна та президента міжнародного товариства захисту тварин SOS Тамару Тарнавську, яка оприлюднила інформацію про місце столичного зоопарку серед міжнародних екологічних організацій.
А отруєння – це вже цілий детектив. Тому що «війна, оголошена зоопарку і його тваринам» (тут і далі – цитати з офіційних заяв дирекції зоопарку. – Авт.), – це не банальна смерть «від радості», як це сталося навесні з жеребцем зебри Гранта чи таємнича смерть броненосця. Тут уже ціла теорія змови з метою «за будь-яку ціну дискредитувати працівників зоопарку». От тільки спроба перекласти провину за смерть тварин на невідомих «терористів» спрацювала бумерангом: раптова загибель іще кількох великих тварин на фоні посиленої уваги громадськості не дала можливості Київській міськдержадміністрації знову заплющити очі на ситуацію, що склалася, – 31 травня Леонід Черновецький відсторонив директора зоопарку Світлану Берзіну від виконання обов’язків і доручив голові Постійної комісії Київської міськради з питань правопорядку, регламенту та депутатської етики ініціювати створення тимчасової контрольної комісії Київради з розслідування причин загибелі тварин. А Державна заповідна служба при Міністерстві охорони довкілля заявила про намір добиватися виведення зоопарків із підпорядкування міським органам влади та Міністерству культури і туризму. Висновки міністерської комісії про те, що ж відбувається за високим парканом зоосаду, обіцяють оприлюднити до 15 червня.
То труїли чи не труїли?
Відповідь на це запитання мали дати, окрім офіційних органів, ще й дві спеціальні комісії, до складу яких пропонувалося ввести авторитетних спеціалістів (зокрема, директорів Ялтинського та Миколаївського зоопарків), журналістів, представників екологічних організацій. Одна з них мала розслідувати причину смерті слона, а друга – загальну ситуацію в зоопарку. Про це, посилаючись на запевнення заступника голови КМДА Ігоря Добруцького, 6 травня повідомив журналіст, голова громадської організації «Експертна рада» Андрій Капустін. «Добруцький особисто дав мені дозвіл оприлюднити цю інформацію, я вніс свої пропозиції, але відтоді про цю другу комісію нічого так і не чув, – коментує ситуацію Капустін. – Перша комісія пропрацювала всього один день. Приїхали завідувач копитного відділу Миколаївського зоопарку з ветеринаром, приїхав дипломований кіпер по слонах із Харкова. Вони взяли участь у роботі цієї комісії, але, як вони мені сказали, нічого не підписували, оскільки не бачили результатів лабораторних досліджень».
Першого червня нарешті було оприлюднено результати судово-медичної експертизи, які засвідчили, що смерть слона настала через виснаження і стрімку втрату ваги. «Отрути в організмах слона і верблюдиці не знайдено. Самиці бізона було 26 років. Швидше за все, вона померла від старості», – заявив журналістам керівник прес-служби ГУ МВС України в Києві Володимир Поліщук. Він же припустив, що причиною смерті Боя могла стати відсутність вакцинації.
Наступного ж дня ТСН.ua дав абсолютно протилежну інформацію: «Слона Боя в Київському зоопарку отруїли, схожі симптоми й у померлої верблюдиці. Такий висновок спеціаліста з кафедри анатомії, яка брала участь у розтині». У заяві прес-служби зоопарку, що з’явилася трохи згодом, «спеціаліст із кафедри анатомії» перетворився на «спеціалістів із кафедри фізіології», і тут же пролунали закиди в бік міліції про те, що вони зробили свої висновки «лише на основі токсико-хімічної експертизи за доволі обмеженої кількості маркерів токсичних речовин, без гістологічного дослідження внутрішніх органів тварин». Але що цікаво: ні імені цього спеціаліста (спеціалістів), ні якихось предметних доказів чи коментарів, окрім обтічної фрази «були видимі ознаки сильного ураження токсинами органів слона і верблюдиці», немає. «Я бачив протокол розтину – там підписів 20. Що це за таємничий «спеціаліст із кафедри анатомії», і чому вона заговорила саме зараз, після висновків судово-медичної експертизи, – окреме питання. У мене складається враження, що адміністрація Київського зоопарку таким чином просто намагається уникнути відповідальності», – коментує ситуацію Андрій Капустін.
Багато запитань виникає і в пересічних громадян, які уважно вчитуються в усі заяви прес-служби зоопарку. Якщо симптоми отруєння слона і верблюдиці однакові, то чому перший помер практично миттєво, а другу рятували шість днів? Якщо бізониха Вія померла «миттєво, ветеринари не встигли надати їй допомогу», то як зрозуміти такий коментар, залишений під одним із повідомлень про її смерть читачкою під ніком Vika: «Я була в зоопарку 30.05 і звернула увагу на бізона, який із 12.00 лежав, і здавалося, що він гріється на сонці. Під вечір, десь о 17.00, повертаючись до виходу, я знову на нього звернула увагу. Це був той самий бізон, він лежав у тій самій позі, незважаючи на дощ і калюжі, – напевне, не мав сил піднятися, – і важко дихав. Біля нього не було жодного працівника зоопарку! Куди вони дивляться! Раптова смерть? Нічого подібного! Ця тварина помирала цілий день!»
Але дирекція зоопарку навряд чи готова відповісти на ці запитання – замість того щоб поспілкуватися з журналістами і відверто, аргументовано, з документами спростувати всі закиди на її адресу, вона обмежується заявами прес-служби, які зводяться до завченого повторення одного й того самого: тварин отруїли, ми – жертви змови, на нас здійснено наклеп.
Заради справедливості варто зазначити, що тварини у Київському зоопарку помирали й раніше. Причиною відставки попередника Берзіної Олексія Толстоухова стала смерть бурого ведмедя, якого взимку доглядачі вигнали з клітки, щоб почистити її, а повернути забули: 12 днів замерзлий труп ведмедя пролежав у вольєрі, а всі думали, що він впав у сплячку. Роком раніше зоопарк виключили з Європейської асоціації зоопарків та акваріумів саме за жорстоке поводження з тваринами – усіх вразило фото сліпої ведмедиці Дінари із закривавленою головою. Однак зловмисників на стороні тоді ніхто не шукав.
Є в цій історії ще один цікавий момент: уперше про можливість отруєння тварин Світлана Берзіна згадала у жовтні 2009 року, коли тоді ще співробітники зоопарку Сергій Григор’єв та Ігор Марійчук відкрито спробували привернути увагу громадськості до закулісних справ звіринця. Тоді директор заявила, що «отримала кілька погроз про фізичну розправу», мовляв, «невідомі по телефону погрожують отруїти тварин у зоопарку, підірвати мою машину і скалічити мого 12-річного сина». Журналіст Олександр Єрмоленко, який писав про цей інцидент, тоді припустив: «Чи не намагається Світлана Берзіна за допомогою подібних заяв приховати майбутню загибель беззахисних тварин? Адже, якщо слон звалиться-таки від голоду, це можна буде списати на лютих ненависників, а не на те, що тварину просто не годують. А потім “паровозом” підуть ті, хто вже ледь пересуває лапи і копита». Як у воду дивився!
Теорія змови
Зацікавленість журналістів і скандал, який розгорівся навколо звіринця, розв’язали язики багатьом його колишнім співробітникам. Ніна Сапожнік, яка понад 20 років пропрацювала в Київському зоопарку завідувачем відділу забезпечення кормами, повідомила «Комсомольській правді в Україні»: «Тваринам давали зіпсовані корми, гнилі овочі, фрукти і м’ясо. Годували вологим і прілим сіном. У зоопарк привозили із супермаркетів гнилі продукти. У блоці для підготування кормів гниль обрізали, а те, що залишилось, давали тваринам. Але ж цього робити не можна! Продукт усе одно уражений мікробом!»
А найбільший резонанс викликала сповідь Олександра Ніколова, колишнього кіпера (доглядача за тваринами) слона Боя. Він припустив, що на здоров’я тварини могла вплинути різка зміна раціону (у травні 2009 року, після операції під наркозом із видалення рогових наростів на ногах, німецькі спеціалісти зауважили, що 6,5 тонни для Боя забагато і порекомендували перевести його на дієту, після чого слону різко почали давати лише 5 кг соковитих кормів на день, а із середини березня – так само різко – цей раціон замінили на 90 кг соковитих кормів). Часта зміна кіперів (слони дуже прив’язуються до людей) та експерименти, які ставили з подачі спеціально запрошених англійських спеціалістів, – заборона кіперам підходити близько до тварини, електросторож для гіганта на ніч, прогулянки взимку по снігу. «Тварина перебувала в постійному стресі, – говорить Ніколов. – Коли працював електросторож, слон не міг підняти хобот – його одразу ж било струмом. І нікого не хвилювало, що тварині суто фізіологічно іноді необхідно піднімати хобот – так слони виражають свої емоції. Це все одно, що бити собаку за кожен помах хвоста».
Цікава реакція на цю заяву дирекції зоопарку. Практично одразу після розміщення на сайті ініціативної групи порятунку Київського зоопарку цієї сповіді «Обозреватель» розмістив інтерв’ю з головним ветеринаром зоопарку (нині – виконувачем обов’язків його директора) Андрієм Марунчиним, де він прозоро натякає на можливу причетність до загибелі слона… правильно – саме Ніколова. Мовляв, за два тижні до смерті Боя той написав заяву про звільнення, а пішов із зоопарку на другий день після смерті тварини, та й помер слон якраз у той день, коли за ним доглядав Ніколов, а потім кіпер розмістив свою інформацію на сайті найбільших ворогів зоопарку. Підозріло, мовляв, усе це…
Взагалі, розібратися в цій історії дуже важко, бо, за не дуже доброю традицією, яка останнім часом діє у нашій державі, на кожну інформацію, що не відповідає позиції керівництва зоопарку, з’являється кілька протилежних за змістом заяв (як на кожне «неугодне» рішення суду у нас, за потреби, обов’язково знаходиться рішення іншого суду, абсолютно протилежне за змістом). А всі документи, які могли б підтвердити чи спростувати ці версії, тримають за сімома печатками. Пролити світло на все це могла б абсолютно незалежна експертиза із залученням громадськості й авторитетних іноземних фахівців. На даному етапі цього можна добиватися. Все залежатиме від того, наскільки довго зоопаркова тема буде на вістрі уваги громадськості.
Олег Грищенко, завідувач відділу слонів та бегемотів Харківського зоопарку
Я брав участь у роботі комісії, яка оцінювала умови утримання слона в зоопарку. Особисто я оцінював ремонтні роботи у слоновнику, що проводилися протягом останніх п’яти років. Мені показали відео, на якому зафіксовано, як вели «боротьбу з нудьгою» у слона та як працювали люди, і попросили визначити, чи правильно стояли електропастухи. Я нічого не знайшов такого, що могло б призвести до смерті тварини. Але я не був поряд із слоном до його смерті, тому напевно сказати, що вбило тварину, не можу. Мені ж ніхто нічого не доповідав. Може бути багато причин, але це лише припущення. Робити якісь висновки – не в моїй компетенції. Щодо англійських спеціалістів, які останнім часом працювали з Боєм, то можу сказати однозначно: вони не були спеціалістами зі слонів. Там, здається, була посада провідного зоолога, але то не був спеціаліст зі слонів.
Олександр Стеценко, прес-секретар Київського зоопарку
На сьогодні остаточних висновків експертизи ще немає. Однак є попередні дані спеціалістів кафедри анатомії, зокрема Олега Мельника. 2 червня спеціалісти кафедри фізіології, які брали участь у розтині тварин, підтвердили наявність сильного ураження токсинами органів слона та верблюда. Розтин, проведений спеціалістами зоопарку, показав також наявність численних крововиливів в організмі бізона, причиною чого може бути гостра форма інтоксикації невідомою отрутою. Цього ж дня зразки тканин бізона було передано на токсико-хімічну та гістологічну експертизу. Крім того, версію щодо можливого отруєння тварин підтримує і відомий зоозахисник – директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Він переконаний, що такі тварини, як верблюд і бізон, не могли загинути за лічені хвилини, тим паче від якоїсь патогенної палички чи глистів. За його словами, «якби це було захворювання, то тварина довго лежала б на одному місці й не рухалася, а те, що вони загинули миттєво, свідчить про застосування отрути». Що стосується розміщених на різних сайтах коментарів людей, які бачили в неділю у вольєрі хворого бізона, то Київський зоопарк не може коментувати висловлювання анонімних осіб. У той же час співробітники зоопарку, які доглядають за тваринами, стверджують: вони помітили, що бізону погано й він лежить на боку, але надавати якусь допомогу було вже пізно – смерть настала миттєво. Спеціальна комісія, до складу якої увійшли як фахівці Київського зоопарку, так і незалежні експерти, у тому числі й із зоопарків Харкова та Миколаєва, ще працює. Остаточні висновки буде зроблено тільки після отримання даних гістологічного дослідження внутрішніх органів тварини. Затримка виникла через те, що слідчі органи не замовили цю експертизу, обмежившись токсико-хімічною, за досить незначної кількості маркерів токсичних речовин.
Сергій Григор’єв, лідер ініціативної групи порятунку Київського зоопарку
Щоб зрозуміти, що відбувається в зоопарку, варто провести неупереджену детальну перевірку фінансової діяльності команди Берзіної. Тоді все стане на свої місця. За два роки вони поміняли практично всіх співробітників – не тільки спеціалістів, а й простих людей, які могли щось знати. Нещодавно поміняли навіть касирів, які продавали квитки. Про що це свідчить? Я підтримую контакти з людьми, які там працюють, і вони стверджують, що за останній рік кількість відвідувачів зоопарку не зменшилася, вартість квитків зросла, а прибуток знизився на 40%. От і робіть висновки. Смерть тварин – це результат кричущого непрофесіоналізму цієї «молодої команди».
Мартиролог київського зоопарку
Травень 2007 року – сліпу гімалайську ведмедицю Дінару підселили у вольєр до малайського ведмедя. З переляку та почала тертися головою об бетонну стінку і протерла собі голову до крові. Тварину довелося приспати.
Січень 2008 року – бурого ведмедя вигнали із критого павільйону на сніг, щоб почистити клітку, і не повернули назад. Тварина загинула від пневмонії і 12 днів пролежала просто неба.
13 січня 2009 року – загинув жираф Рамі. Після розтину тіла тварини експерти виявили розрив міжхребцевих сухожиль.
3 грудня 2009 року – від хронічної пневмонії помер уссурійський білогрудий ведмідь Ося, який належав до рідкісного виду, занесеного до Червоної книги.
Грудень 2009 року – помер молодий броненосець. Про причини смерті не повідомлялось, хоча захисники тварин припускають, що напередодні в зоопарку труїли тарганів, а броненосці їх полюбляють. Смерть самця унеможливила отримання потомства.
Кінець лютого 2010 року – помер 20-річний амурський тигр Іван. Останні п’ять років він страждав від ниркової недостатності та міжхребцевої грижі. За цей час переніс дві хірургічні операції під загальним наркозом.
25 березня 2010 року – вночі загинули 13 червонокнижних водоплавних птахів. За версією дирекції зоопарку – до вольєра пробралися бродячі собаки.
29 березня 2010 року – загинув самець зебри Гранта. Під час переведення у літні вольєри його відділили від самок, а коли відпустили, той не розрахував силу стрибка, посковзнувся і, падаючи, зламав шию.
26 квітня – помер слон Бой
26 травня – загинула верблюдиця Мая
31 травня – померла бізониха Вія.
За три роки в зоопарку загинув 51 ссавець, серед яких кінь Пржевальського, леви, кенгуру, зубр, ведмеді, примати та інші тварини.
P.S. За останні півтора місяця, із зоопарку надійшли й хороші новини: народились дитинчата у самки бізона та зебри Гранта. Весна, панове!
