Зараз в Україні діє солідарна система пенсійного забезпечення. Нам вона дісталася у спадок від Радянського Союзу, в умовах якого добре себе зарекомендувала. Але після руйнування планової економіки і тотальної приватизації Пенсійний фонд систематично зазнає "недобору". Дефіцит, що створюється, перекривається субсидіями з держбюджету. Постійне субсидування дефіциту Пенсійного фонду й актуалізувало питання пенсійної реформи.
До речі, пенсійна реформа в Україні стартувала ще 1 січня 2004 року. Ознаменувалася ця подія прийняттям та набуттям чинності законів «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення». Згідно з запропонованими змінами пропонується ввести трирівневу пенсійну систему.
Перший рівень становитиме звичну всім солідарну систему. Її сутність базується на солідарності поколінь. Поки людина працює, вона відраховує страхові внески на випадок старості в державний Пенсійний фонд. За рахунок цих коштів виплачуються пенсії і встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.
Другий рівень - це також державна, але вже накопичувальна система пенсійного страхування. «Суть такої системи полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і буде обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, на користь яких будуть сплачуватися такі внески», - пояснив народний депутат від фракції БЮТ Андрій Павловський. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.
Саме запуском другого рівня пенсійної системи зараз і стурбовані урядові мужі. Однак у кожному явищі є як сильні, так і слабкі сторони. Нас цікавлять останні. Оскільки про принади нової системи реформатори не забувають нагадати при кожному зручному випадку.
Було рівно до пори, та забули про яри...
Якнайшвидше введення другого рівня пенсійної системи потрібне владі з тієї причини, що від її запровадження на карту поставлені кредити МВФ. Не варто забувати, що в рамках співпраці з Фондом Україна взяла на себе зобов'язання реформувати пенсійну систему.
Фактор МВФ прискорює ведення реформи. Але це не означає, що в законодавстві будуть враховані всі підводні камені, на які можуть напоротися грошики громадян, що свято вірять у гідні розміри майбутніх пенсій. А ризик від введення другого рівня великий.
Перше питання полягає в тому, де брати гроші на страхові внески до другого рівня пенсійної системи. Зараз внески до Пенсійного фонду становить 37% з фонду оплат праці, що саме по собі створює не маленький тиск на дохід працівника. «Якщо внески до другого рівня приплюсувати до цього відсотку (а вони відповідно до законопроекту повинні становити 5% - 15% від фонду заробітної плати), то виходять зовсім не підйомні відрахування. «Якщо ж ці 5% -15% вилучати з відрахувань, призначених для солідарної системи, то розмір базової (гарантованої державою) пенсії стане ще менше», - пояснив експерт «CASE Україна» Володимир Дубровський.
Є ще один важливий нюанс. Потрапляючи в розпорядження упрвляючих компаній, пенсійні страхові внески стають інвестиційним ресурсом. Здавалося б, що тут поганого. Поки люди відкладають на старість, гроші працюють, приносять користь суспільству і примножуються. Але в умовах глобалізації контроль над ринками капіталу ускладнений, а інвестори (у нашому випадку - приватні управляючі компанії) практично всі мають свої представництва в офшорних зонах.
Більше того, все більше вкладають у галузі з найбільшим прибутком. Але існує негласний закон - чим більше прибуток, тим вище ризик. Таким чином, інвестиції стають банальним спекулятивним капіталом. Причому якщо в період економічного процвітання інвестиційні ризики мають скоріше теоретичний характер, то під час економічних криз їх руйнівний вплив постає у всій красі. Як показує приклад кризових часів, особливо останніх, на спекуляціях нагріваються одиниці. Основна частина «інвесторів» зазнає збитків, втрачаючи частину капіталу, або ж зовсім прогорає.
Це означає, що гроші майбутніх пенсіонерів будуть «гуляти» всією планетою. У результаті сотні мільйонів людей по всій планеті, у тому числі і в Україні, ризикують стати заручниками зволікань декількох глобальних гравців на ринку спекулятивного капіталу, типу пана Сороса. У результаті людина ризикує не тільки не отримати «щасливу і забезпечену» старість, а й взагалі опинитися без засобів до існування.
Щодо українських реалій, то до інвестиційних ризиків додається також ризик використання пенсійних грошей для монетизації дефіциту бюджету. «Щоб цього не сталося, необхідно жорстке законодавче врегулювання діяльності пенсійних фондів, високі нормативи до них, посилені повноваження державного регулятора в цій сфері, а також механізми хеджування ризиків на фінансовому ринку», - говорить директор аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін.
А віз і нині там
Солідарна система фактично похована під руїнами старих форм ведення економіки. До її знищення доклали руки, в тому числі, і сьогоднішні реформатори пенсійної системи. Вихід один - створювати альтернативу, і цією альтернативою повинен стати другий рівень пенсійної системи. Але на якнайшвидше його введення сподіватися також не доводиться.
По-перше, одномоментного переходу з солідарної на накопичувальну систему здійснити неможливо. По-друге, теоретична модель – це ідеал, здійснення якого неможливе в принципі. А в реальному житті політична та економічна нестабільність, корупція. Тому для впровадження альтернативних форм пенсійного забезпечення життєво необхідний перехідний період. «Розробка моделі перехідного періоду - найбільш складне і ризиковане завдання, що потребує балансу між можливостями бізнесу і потребами пенсійного фонду», - говорить Анатолій Баронін.
Не варто забувати і про те, що накопичувальна система може функціонувати лише в умовах низької інфляції та зниження податкового навантаження. Тут необхідний запуск взаємопов'язаного процесу: підвищення рентабельності бізнесу та зростання офіційних доходів громадян.
Низька інфляція дасть змогу громадянам чітко планувати пенсійні відрахування. Отримавши можливість самостійно формувати власний накопичувальний рахунок, люди будуть мотивовані отримувати і відраховувати більше, але не державі, а собі. Це означає, що тіньовий ринок праці буде значно скорочено, а відрахування зростуть. Зниження податкового навантаження дасть можливість бізнесу наростити обороти, розширитися, збільшити кількість робочих місць.
Але це теоретична модель. Для втілення в життя потрібні конкретні дії. Згідно з законопроектом Кабінету Міністрів, другий рівень пенсійної системи буде введений за умови усунення дефіциту бюджету країни. Те, що це завдання, м'яко кажучи, важко виконати, видно зі стану Пенсійного фонду. Тільки в цьому році дефіцит бюджету зріс на 17 млрд грн. «При такому темпі зростання дефіциту бюджету говорити про введення другого рівня пенсійної системи в доступному для огляду майбутньому не доводиться», - підсумовує Андрій Павловський.
Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
