Подвиг, який здійснили ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, ніколи не буде забутий ані нашими сучасниками, ні прийдешніми поколіннями. Прикро усвідомлювати, що з кожним роком цих героїв стає все менше.
З 289 пожежних Житомирщини, які в травні 1986 року в складі зведеного загону відправилися до Прип’яті, 75 вже не має в живих, 80 – інваліди. 85 відсотків померлих не встигли відмітити полувіковий ювілей.
Напередодні пам'ятного дня, 20 квітня в обласному управлінні МНС завдяки ініціативі його начальника та директора благодійного Фонду «Пожежні Чорнобиля» були зібрані вдови і родичі загиблих і передчасно померлих ліквідаторів. Директор Фонду Борис Чумак звернувся до них з теплими, співчутливими словами подяки і шани. Священики справили молебень за померлими. Активна позиція активістів Фонду «Пожежні Чорнобиля», їх громадська діяльність дозволила надати сім'ям померлих матеріальну допомогу.
Вранці, 26 квітня, на мітингу скорботи звернулися до численних присутніх перші особи області та міста. Пекучу біль за стан соціального захисту та підтримці ліквідаторів висловив один з них – голова благодійного фонду «Рятувальник Житомирщини» Олег Товянський. Слова підтримки українського народу, і зокрема полісян, висловила член Ради японської асоціації «Чорнобиль-Тюбу» Мичне Джинно. Ця організація понад 20 років надає благодійну допомогу ліквідаторам та населенню області, постраждалим від чорнобильської катастрофи. Після виступів до гранітних плитах посадові особи, представники громадськості, ветеранських організацій, молодь та жителі міста поклали гірлянди, вінки та квіти. Священики відслужили молебень. Пам'ять героїв присутні вшанували хвилиною мовчання, військові – триразовим салютом. У парадному строю честь померлим героям, які врятували світ, віддали ветерани-ліквідатори, офіцери-рятувальники, воїни-десантники та прикордонники.
Після офіційного заходу рятувальники запросили почесних гостей – офіційних осіб та ліквідаторів у похідні намети зразка 1986 року. Саме в таких наметах мешкали пожежні під час виконання завдань у зараженій зоні. В одному наметі біля кожної фотографії померлих ліквідаторів стояла запалена свіча і стопка зі шматком хліба. У другому наметі живі ліквідатори та гості змогли пом’янути товаришив.
А о дев'ятій вечора на цьому ж місці, біля пам’ятника, зібралися ветерани-чорнобильці, учнівська молодь, працівники обласного управління МНС та місцеві жителі. Вже протягом десяти років у день або напередодні річниці Чорнобильської трагедії тут проводиться вечір-реквієм. Це ексклюзивний захід в межах України. Цього разу на широкоформатному екрані транслювалися документальні кадри тих подій, а учні міської гімназії № 3 продемонстрували літературно-музичну композицію «Останній лист» - своєрідну інтерпретацію доленосних моментів у житті перших ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Усе було представлено глядачам: і щире кохання, і зловісний вибух, і несправедлива розлука… назавжди. А листоноша, що працював у м. Прип’ять, доставив свій «останній лист» - лист молодому поколінню планети, щоб пам’ятали та поважали подвиг людей, завдяки яким ми всі живемо на Землі. Сумні і милозвучні пісні, віршовані рядки про події 86-го змусили усіх присутніх знову пережити ті важкі дні та місяці післячорнобильської аварії. На очі наверталися сльози болю, бо рани Чорнобиля кровоточать як і 25 років тому. Подумати тільки: вже чверть століття ми розплачуємося за неконтрольовані атомні безумства, а скільки ще? Священнослужитель Свято-Преображенського собору відправив панахиду по загиблим чорнобильцям. А наприкінці заходу присутні запалили сотні поминальних свічок, які горіли упродовж ночі 26 квітня, символізуючи скорботу та вдячність за надану можливість - просто жити.
Пам'ять про героїв, які врятували світ, живе до того часу, поки ми їх пам’ятаємо…
Сергій Уланов, прес-служба УМНС України в Житомирській області
