24 травня в приміщенні Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Ольжича відбулися науково-освітні читання, присвячені «Дню слов’янської писемності і культури».
Організатори заходу - обласна бібліотека та Житомирська обласна громадська організація «Руська співдружність».
День слов’янської писемності і культури в Україні відзначається з 2004 року.
З доповідями на тему становлення слов’янської писемності виступили директор інституту філології та журналістики, професор кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка Віктор Мосієнко, протоієрей, благочинний Чуднівського району, редактор газети «Православна Житомирщина» Вадим Шапран та викладач Житомирського держуніверситету, кандидат історичних наук В. Мурвицький.
В рамках заходу також відбулися мультимедійна презентація на тему «Слава славянскому Слову», виставка стародруків та прозвучали пісні у виконанні житомирянок Лариси Бойко та Світлани Смірнової.
Як відзначалося у доповідях, 24 травня Церква звершує пам'ять святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов'янську абетку створили у грецькому монастирі.
Слов'янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» по імені візантійці Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодну справі освіти слов'янських народів старший брат Мефодій. Кирило створив слов'янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов'янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголіца і кирилиця. Одночасно із створенням слов'янської абетки він почав роботу над перекладом з грецької мови на слов'янський книжковий мова Євангелія, Псалтир, богослужбових книг.
З прийняттям християнства на світовій арені з'явився новий язик, який об'єднав слов'ян на значній території. Слов'янська мова після грецької та латинської стала третьою мовою у середньовічній Європі, на якому поширювалося слово Боже.
Двадцятирічний просвітницька діяльність Кирила і Мефодія та їхніх учнів мала всеслов'янської значення.
