Зранку 3 серпня біля ЖДУ ім. Івана Франка – пожвавлення. Поодинокі студенти з подивом спостерігають, як чоловіки та жінки «у розквіті сил» розбирають віники та лопати.
Сивий усміхнений чоловік у синьому спортивному костюмі акуратно відмічає у списку тих, хто прийшов, і тих, хто не прийшов. Це перший проректор Микола Осадчий. «Влаштували таку собі «викладацьку толоку». Треба новий фонтан озеленити, квіточки посадити» – каже він.
До проректора підходить огрядний чоловік з поліетиленовою торбинкою, в якій – барвисті квіти разом із землею. «За п’ять гривень узяв на базарі!» – радісно звітує викладач. «Добре, давай їх сюди, до купи!» – задоволено відповідає Осадчий. Квіткова «купа» потихеньку росте: рослини у горщиках, пластикових стаканах і навіть одна – у ящику з написом «Советское шампанское».
Неподалік іншим фронтом робіт керує проректор з адміністративно-господарської роботи Володимир Караванський – який взагалі не посміхається. Тут працівники університету вирівнюють гранітний бордюр. Поруч вирито декілька ям, в які, очевидно, висадять дерева.
Сам фонтан виглядає трохи дивно. По-перше, він слабенький: струмінь води піднімається ледве на два метри. По-друге, у конструкції бере участь шланг, обмотаний ізоляційною стрічкою, який лежить назовні і, м’яко кажучи, естетики не додає. І, нарешті, по-третє: біля фонтану немає жодної лави. Біля нього можна лише стояти.
З усього виглядає, що фонтан створено не стільки для відпочинку людей, скільки для замилування начальницького ока.
«Ну, зараз так, а в майбутньому, можливо, поставимо й лави» – невпевнено каже Микола Осадчий. Але насправді ставити їх нема куди: до фонтану ведуть дві вузенькі стежки, а навкруги – суцільний газон.
Тим часом дві студентки у коротких спідницях за звичкою вмощуються на гранітній плиті…
Тарас СТРІЛЬЧИК
